Page 116 - 4830

Природна і штучна родючість становлять економічну. Таким чином,
економічну родючість можна створити лише працею і остання не існує поза

нею.
Рівень розвитку виробничих сил визначає здатність землеробства

використовувати природну та підвищувати економічну родючість ґрунту. У
результаті цього зростає ефективність його використання рослинами, можна

створити новий ступінь родючості, а ґрунт набуває нових якостей.

З іншого боку, на ділянках з різною природною родючістю затрачають

різну кількість праці і коштів на одиницю земельної площі і на одиницю

одержуваної продукції.

Отже, при використанні землі необхідно враховувати не тільки її

природні властивості, але й затрати коштів і праці. Це означає, що родючість

виступає як абсолютна і відносна.

Абсолютну родючість ґрунту характеризують урожайністю з одиниці

земельної площі. Ріст урожайності сільськогосподарських культур свідчить

про підвищення абсолютної родючості ґрунту.

Відносну родючість характеризують кількістю одержаної продукції на

одиницю затрат. Відмінність земель за родючістю тут також, як і у випадку

абсолютної родючості, призводить до різних результатів.

Родючість ґрунту, як економічна категорія, має велике значення при

плануванні сільськогосподарського виробництва, оцінюванні результатів

господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, розв’язанні

інших питань, пов’язаних з використанням земель.

Для визначення рівня родючості ґрунту виконують бонітування ґрунтів і

економічну оцінку земель.

5.3 Загальні відомості про бонітування ґрунтів

Бонітування ґрунтів – це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх

основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво

впливають на врожайність сільськогосподарських культур [81].

117