Page 115 - 4830

Лучні та болотні ґрунти сформовані за умов значного та надлишкового
їх зволоження. Найбільша кількість цих ґрунтів розташована у поліських

районах України.
Солонцеві, солончакові і солодові ґрунти поширені, в основному, на

півдні та в центральній частині України поблизу великих дніпровських
водойм і на поливних землях.

5.2 Родючість ґрунту

Найважливішою якісною властивістю землі, як головного засобу

виробництва в сільському господарстві, є родючість.

Родючість ґрунту – це здатність землі задовольняти потреби рослин у

необхідних для них поживних речовинах і волозі.

Економічна наука розрізняє такі види родючості: природну або

потенціальну родючість, ефективну або дійсну родючість, штучну,

абсолютну і відносну [86].

Природна родючість, як результат тривалого ґрунтоутворювального

процесу, визначається фізичними, хімічними і біологічними властивостями

ґрунту.

Ділянки землі за своєю природною родючістю неоднакові. Крім того, на

одних ділянках запаси поживних речовин більш доступні рослинам, на інших

– менше. Таким чином, запаси поживних речовин у ґрунті самі по собі ще не

визначають їх фактичного використання рослинами, а характеризують лише

потенціальну родючість ґрунту.

Ефективну або дійсну родючість визначають за кількістю поживних

речовин у ґрунті, доступних рослинам.

Завдання землеробства полягає в тому, щоб досягти переходу наявних у

ґрунті запасів поживних речовин у доступну для рослин форму, а у випадку

недостатньої кількості – створювати їх знову. Цього досягають правильним

обробітком ґрунту, внесенням добрив, травосіянням, підбором сортів, які

здатні краще використовувати природну родючість

Відтворену родючість ґрунту називають штучною.
116