Page 9 - 4817

змішаних техніках, коли акварель використовують разом з художнім
вугіллям, малюнком графітовими олівцями тощо.

Техніка використання акварельних фарб достатньо проста — потребує

чистої води, щільного паперу, а фарби швидко сохнуть. Здається на цьому усі

легкі моменти закінчуються і починаються усі складні. Малювання

акварельними фарбами потребує навичок, старанності, уміння добре

використовувати переваги акварельної техніки. Навіть у фахових майстрів

порушення техніки і старанності в використанні акварелі призводить до

неохайного, неприємного вигляду кінцевого результату.

Основою для акварелі є, як правило, папір, який часто попередньо

змочують водою для досягнення особливої розмитої форми мазка. Для цього

є особливі рамки (стіратор), на які натягується лист. Таким чином, під час

рисування папір можна змочувати знизу, або папір кладуть на

мокру фланель. Можливий і простіший спосіб: попередньо зволожений лист

акварельного паперу, який досить добре вбирає вологу, кладуть на скло, при

цьому, залежно від того, як довго відпрацьовується конкретна ділянка

малюнка, вибирають кут нахилу скла, але частіше за все скло лежить

горизонтально. Згідно з власними манірними можливостями, можна

допускати, щоб вода на аркуші паперу виступала у вигляді калюжі або

глибоко вбиралася і створювала лише окрему вологу ділянку. Фарба в таких

випадках грає по-різному, чим створює бажаний ефект. Власне кажучи, саме

в цьому полягає сучасне розуміння акварельної техніки.

На думку фахівців XIX століття, «для акварельного живопису

вживається або брістольський картон, ватман, або

торшон, пензлі вивіркові, куницеві, борсукові або тхореві. Однотонні

малюнки роблять або за способом Губерта, вживаючи сепію, або

нейтральтінтом. Для кольорових акварелей найуживаніші фарби

такі: гумігут, індійська жовта, жовта охра, тер де Сієнанатуральна, така ж

палена, кіновар, кармін гаранс, лак-гаранс, кармін палений, охра червона,

9