Page 7 - 4817

Жеріко і Е. Делакруа. Прекрасні зразки мистецтва акварелі і в жанровому
живописі, і в портреті в той період залишили російські художники: К.

Брюллов, П. Ф. Соколів, П. А. Федотов і інші. В кінці XIX століття акварель
отримує нові якості в творах І. Е. Репіна, В. А. Сєрова, М. А. Врубеля. Часто

аквареллю працюють в широкій манері, будують композицію крупними
об'ємами, фарби бувають хоча й прозорі, але в той же час глибокі, бархатисті

по тону.

Чорна акварель М. А. Врубеля «Демон і Тамара», виконана як

ілюстрація до поеми М. Ю. Лермонтова «Демон», показує, що при умілому

використовуванні навіть одного кольору можна досягти великої виразності

чинів, багатства тону, різноманіття в трактуванні форм і фактури предметів.

Всі фарби, що вживаються в станковому живопису , коли їх накладати

тоненьким шаром, більш – менш прозорі. Виникає можливість

використовувати ефект просвічування крізь них світлої основи чи грунту.

Техніка акварелі цілком ґрунтується на цьому ефекті.

Акварель (фр. aquarelle — водяниста; італ. acquarello) — техніка живопису,

що використовує спеціальні акварельні фарби, які при розчиненні у воді

утворюють прозору суспензію тонкого пігменту, що дозволяє створювати

ефект легкості і тонких колірних переходів. Акварель поєднує особливості

живопису (багатство тону, побудова форми і простору кольором)

і графіки (активна роль паперу в побудові зображення, відсутність

специфічної рельєфності мазка, характерної для живописної поверхні).

Фарби за кольорами поділяються на дві групи — теплі та холодні. До теплих

належать жовті, помаранчеві, червоні, коричневі, тобто, всі фарби, які в

основі своїй містять ту чи іншу кількість червоного чи жовтого кольору. До

групи холодних — блакитні, сині, зелені, фіолетові, якщо в них переважають

холоднувато-сині відтінки. Зелені, фіолетові, сірі та чорні кольори можуть

бути як холодними, так і теплими, в залежності від особливостей кольору і
впливу оточення. Кольори синій, жовтий, червоний — основні, решта,

7