Page 13 - 4817

Темперні фарби — одні із найдавніших. До винайдення та поширення
олійних фарб темперні фарби були основним матеріалом станкового

живопису. Історія використання темперних фарб налічує більше 3 тисяч
років. Так, знамениті розписи саркофагів давньоєгипетських фараонів

виконані темперними фарбами. Темперні фарби були основними у
станковому живописі візантійських майстрів. У Росії техніка темперного

живопису була переважаючою в мистецтві аж до кінця XVII століття.

Живописні роботи виконані темперними фарбами потребують великого

уміння. До 15ст., коли був винайдений олійний живопис, темпера була

найбільш поширеною технікою станкового живопису, і привертає увагу

живописців,бо її складність компенсується стійкістю та особливою

вишуканістю кольорів, яскравих і водночас м’яких.

Темперні фарби – швидко висихають, після чого змінюють колір тим

самим ускладнюють роботу живописця. Накладати їх можна лише чітко,

великими плямами або мазками. Створювати враження об’ємності, опуклості

форм за допомогою плавних переходів від світла до тіней у темпері важче,

ніж в акварелі. Темпера по левкасу на дерев'яній основі з використанням

натуральних пігментів — традиційна техніка іконопису, де фарба

приготована на жовтку або суміші жовтку з вареним маслом або масляним

лаком. По вологій штукатурці (вапну) темперою з найдавніших часів

пишеться фреска.

Контрольні питання

1. Перелічіть особливості застосування техніки темпера.

2. Перелічіть майстрів, які працювали в техніці темпера.

1.3.Гуаш

Близька до темпери своєю оксамитистою поверхнею – гуаш. Гуаш

можна накладати порівняно густим шаром, без розрахунку на просвічення

13