Page 4 - 4817

ВСТУП

Художні образи живопису створюються за допомогою малюнка,

кольору, світлотіні, колориту і перспективи. Важливу роль відіграє і

композиція – побудова художнього твору, співвідношення окремих частин і

елементів, що зумовлені його ідейно-образним змістом, характером і

призначенням) і техніка живопису (накладання фарб, закріплення на

поверхні, різноманітна). Найбільш поширені фарби олійні і клейові. В

монументальному живописі найчастіше застосовують мозаїку, фреску. У

станковому, крім олії, - акварель, гуаш, пастель.

Техніку живопису визначають не пігменти, а зв’язуючі фарб, за якими

ми і класифікуємо існуючі техніки на олійний живопис, темперу, гуаш,

акварель і пастель. Сучасні картини, як правило, виконуються в одній

техніці, хоча на одній картині можна застосувати дві техніки, наприклад,

картина може бути підмальована темперою, яка швидко сохне, і завершена

фарбою, що сохне повільніше (олійна фарба). Комбінація технік найширше

використовується у змішаній техніці, при якій шари темпери і олійної фарби

чергуються декілька разів.

В настінному живописі розташування окремих шарів і їх назви зовсім

інші. Функцію грунту виконує стіна із штукатуркою. У фрески у відношенні

поверхневого шару штукатурки затвердилась назва – інтонако, запозичена із

літератури епохи Відродження. До настінної техніки живопису з

неорганічними зв’язувачами відноситься власне фреска.

Отже, ми бачимо, що живописний твір є складним організмом, який має

велику кількість зовсім різних речовин. Нема жодної такої ланки художньої

діяльності, де потрібно було б звертати стільки уваги на матеріал, як у

живописі.

4