Page 62 - 4802

геокомпонентів неможливі поза оптимізацією самої геосистеми.
Оптимізація геосистем – це сукупність заходів, спрямованих на
формування в їх межах таких умов (процесів), які зменшують негативний вплив
на них господарської діяльності, забезпечують підвищення стійкості і
стабільності, використання природно-ресурсного потенціалу в межах
допустимих норм, відтворення і охорону ресурсів. Оптимізація здійснюється
шляхом цілеспрямованого «управління» процесами з врахуванням необхідності
досягнення рівноваги між геокомпонентами та забезпечення розвитку процесів
саморегулювання і самовідновлення. При цьому управлінські рішення (заходи)
повинні забезпечити реконструкцію (зміну) існуючої структури геосистем і
створення таких «конструкцій» геосистем, за яких геосистеми мають
здатність до регенерації – можливості повернення до стану, наближеного до
вихідного (до природних геосистем, на місці яких вони утворилися).
Оптимальна геосистема – це територіальний комплекс з раціональною
структурою і розміщенням геокомпонентів, в якому взаємодія і
взаємовідносини між природними і антропогенними складниками набувають
характеру сприяння на: 1) досягнення в даних умовах найбільш ефективних
потоків енергії і кругообігу речовин, регульованого мікроклімату, водного
режиму і родючості грунтів; 2) формування стійких і високопродуктивних
геосистем; 3) збереження і відновлення біотичного та ландшафтного
різноманіття.
При плануванні і конструюванні екологічно безпечних агрогеосистем
особливе значення належить раціональній організації території. Існуюча
прямолінійна організація території недосконала тим, що штучні рубежі (межі)
не співпадають з природними. Збільшення площі полів обумовило наявність в
межах одного поля грунтів з різними вимогами до їх господарського
використання, а також формування значних об’ємів поверхневого стоку, що
сприяє розвитку екологічних ризиків, зокрема: ерозії грунтів і забруднення
поверхневих водних геосистем внаслідок надходження в них продуктів ерозії та
агрохімікатів.
Планування екологічно безпечних басейнових геосистем і агрогеосистем
передбачає перетворення їх у повнокомпонентні стійкі геосистеми, поєднання
адаптивних технологій ведення сільськогосподарського виробництва з
відповідною формою організації території – стабільною просторовою
структурою (смуговою, контурно-смуговою), яка формується системою
меліоративних елементів постійної дії. Основним чинником, який забезпечує
формування в геосистемах механізмів біотичної регуляції є лісові геосистеми.
У зв’язку з цим виникає необхідність перебудови сучасного аграрного
виробництва на еколого-адаптивних принципах, серед яких важливе місце
належить первинній адаптації агрогеосистем – трансформації їх за допомогою
лісових геосистем у лісоагрогеосистеми.
При плануванні і конструюванні агрогеосистем найбільш важливим
заходом є організація території. Вона передбачає виділення класів і категорій
земель, територіальну спеціалізацію виробництва відповідно до екологічної
придатності земель, екологічного потенціалу і стійкості геокомпонентів до

62