Page 62 - 4802
P. 62

геокомпонентів неможливі поза оптимізацією самої геосистеми.
                  Оптимізація  геосистем  –  це  сукупність  заходів,  спрямованих  на
            формування в їх межах таких умов (процесів), які зменшують негативний вплив
            на  них  господарської  діяльності,  забезпечують  підвищення  стійкості  і
            стабільності,  використання  природно-ресурсного  потенціалу  в  межах
            допустимих  норм,  відтворення  і  охорону  ресурсів.  Оптимізація  здійснюється
            шляхом цілеспрямованого «управління» процесами з врахуванням необхідності
            досягнення рівноваги між геокомпонентами та забезпечення розвитку процесів
            саморегулювання і самовідновлення. При цьому управлінські рішення (заходи)
            повинні  забезпечити  реконструкцію  (зміну)  існуючої  структури  геосистем  і
            створення  таких  «конструкцій»  геосистем,  за  яких  геосистеми  мають
            здатність до регенерації – можливості повернення до стану, наближеного до
            вихідного (до природних геосистем, на місці яких вони утворилися).
                  Оптимальна  геосистема  –  це  територіальний  комплекс  з  раціональною
            структурою        і   розміщенням         геокомпонентів,        в    якому      взаємодія      і
            взаємовідносини  між  природними  і  антропогенними  складниками  набувають
            характеру  сприяння  на:  1)  досягнення  в  даних  умовах  найбільш  ефективних
            потоків  енергії  і  кругообігу  речовин,  регульованого  мікроклімату,  водного
            режиму  і  родючості  грунтів;  2)  формування  стійких  і  високопродуктивних
            геосистем;  3)  збереження  і  відновлення  біотичного  та  ландшафтного
            різноманіття.
                  При  плануванні  і  конструюванні  екологічно  безпечних  агрогеосистем
            особливе  значення  належить  раціональній  організації  території.  Існуюча
            прямолінійна організація території недосконала тим, що штучні рубежі (межі)
            не співпадають з природними. Збільшення площі полів обумовило наявність в
            межах  одного  поля  грунтів  з  різними  вимогами  до  їх  господарського
            використання,  а  також  формування  значних  об’ємів  поверхневого  стоку,  що
            сприяє  розвитку  екологічних  ризиків,  зокрема:  ерозії  грунтів  і  забруднення
            поверхневих водних геосистем внаслідок надходження в них продуктів ерозії та
            агрохімікатів.
                  Планування  екологічно  безпечних  басейнових  геосистем  і  агрогеосистем
            передбачає перетворення їх у повнокомпонентні стійкі геосистеми, поєднання
            адаптивних  технологій  ведення  сільськогосподарського  виробництва  з
            відповідною  формою  організації  території  –  стабільною  просторовою
            структурою  (смуговою,  контурно-смуговою),  яка  формується  системою
            меліоративних  елементів  постійної  дії.  Основним  чинником,  який  забезпечує
            формування в геосистемах механізмів біотичної регуляції є лісові геосистеми.
            У  зв’язку  з  цим  виникає  необхідність  перебудови  сучасного  аграрного
            виробництва  на  еколого-адаптивних  принципах,  серед  яких  важливе  місце
            належить первинній адаптації агрогеосистем – трансформації їх за допомогою
            лісових геосистем у лісоагрогеосистеми.
                  При  плануванні  і  конструюванні  агрогеосистем  найбільш  важливим
            заходом є організація території. Вона передбачає виділення класів і категорій
            земель,  територіальну  спеціалізацію  виробництва  відповідно  до  екологічної
            придатності  земель,  екологічного  потенціалу  і  стійкості  геокомпонентів  до


                                                           62
   57   58   59   60   61   62   63   64   65   66   67