Page 55 - 4802

10. РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ
ТА ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ

10.1. Поняття і напрями раціонального землекористування
Раціональне землекористування означає максимальне залучення до
господарського обігу всіх земель та їх ефективне використання за основним
цільовим призначенням, створення найсприятливіших умов для високої
продуктивності сільськогосподарських угідь і одержання на одиницю площі
максимальної кількості продукції за найменших витрат праці та коштів.
Охорона земельних угідь – сукупність науково обгрунтованих заходів,
спрямованих на ліквідацію надмірного вилучення земельних фондів із
сільськогосподарського обігу внаслідок промислового, транспортного, міського
і сільського будівництва та видобутку корисних копалин, запобігання
підтопленню, заболоченню засобом гідротехнічного й меліоративного
будівництва, підвищення фізико-хімічних властивостей, знищення в них
отруйних хімічних речовин при застосуванні мінеральних добрив та засобів
захисту рослин від шкідників і хвороб, запобігання забрудненню грунту
відходами промислового виробництва, паливом і мастильними матеріалами при
виконанні сільськогосподарських робіт, захист від водної та вітрової ерозії,
раціональне регулювання грунтотворчого процесу в умовах інтенсифікації
сільськогосподарського виробництва та його індустріалізації.
Отже, раціональне використання й охорона земельних ресурсів включають
дві групи питань: 1) охорона, землі від виснаження і підвищення її родючості –
економічна група; 2) охорона від забруднення та його попередження –
екологічна група.
Раціональне використання й охорона земель – два взаємопов’язаних
процеси, спрямованих на підвищення продуктивних сил землі. Вони
передбачають:
 оптимізацію розподілу земельного фонду між галузями народного
господарства і якомога ефективніше його використання у кожній з них;
 оптимізацію структури окремих видів земельних угідь (ріллі,
багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, лісів, земель під водою тощо)
відповідно до природно-економічних зон і районів;
 розробку і впровадження раціональної системи землеробства, яка
включає ґрунтозахисний обробіток, удобрення; вапнування кислих та
гіпсування засолених і солонцюватих грунтів, технологію вирощування
сільськогосподарських культур, систему сівозмін тощо;
 осушення заболочених і перезволожених земель та зрошення і
обводнення посушливих;

 запобігання затопленню, підтопленню, заболоченню земель, погіршенню
їх фізико-хімічних властивостей;
 широке використання ґрунтових мікроорганізмів для створення
високородючих і стійких до ерозії грунтів;

55