Page 52 - 4802

соціально-економічного розвитку, екологізація економіки і формування
напрямків трансформації виробництва (галузей економіки) на основі
інноваційних процесів, реформування структури виробництва і споживання
продукції.
Кінцева мета – невиснажливе (екологічно допустиме) використання
природних ресурсів, зменшення негативного впливу техногенних систем на
природу, перехід до більш екологічних виробничих процесів і видів продукції,
а також зменшення антропогенно-техногенного навантаження на навколишнє
середовище.
Головною метою інтегрованого управління природними ресурсами є не
тільки одержання від кожної екосистеми максимально можливої кількості
продукції, але і захисних, середовищетвірних, оздоровчих та естетичних
функцій, підвищення стійкості до антропогенних навантажень.
Концептуальна модель системи інтегрованого управління природними
ресурсами (рис. 9.1) має функціональні блоки, ієрархічний рівень структури,
потоки інформації та систему прямих і зворотних зв’язків і грунтується на
положенні про те, що зміни у системі зумовлені цими зв’язками (Приходько,
2004, 2006).
Згідно правила міри перетворення природних екосистем при використанні
природних ресурсів не можна виходити за межі, які забезпечують збереження
властивостей екосистем до саморегуляції і самовідновлення, а обсяг
використання ресурсу повинен відповідати оптимальним величинам, які не
виводять природні екосистеми із стану екологічної рівноваги.
Це обумовлює необхідність інвентаризації та кадастрової оцінки
природних ресурсів, оцінки обсягу їх використання і ступеня антропогенної
трансформації, обгрунтування і застосування екологічно обгрунтованих
нормативів використання ресурсів, виходячи із пріоритетності їх функцій
у геосоціосистемах і ландшафтах та параметрів стійкості природних
екосистем.
Однією з умов функціонування геосоціосистем є наявність зворотного
зв’язку, яким надходить інформація про стан керованої системи до регулятора.
Способом забезпечення зворотного зв’язку є моніторинг – система постійного
стеження за структурою та роботою керованої системи, її реакцією на
управлінські впливи.
Оптимізувати будь-яку систему, явище чи процес можна лише за умови
обгрунтованого управління ними і постійного стеження за тим, чи вони
набувають бажаних (оптимізованих) рис. Без моніторингу управління
природними ресурсами і оцінка наслідків управління неможливі.
Основними підходами і стратегічними цілями (пріоритетами) системи
інтегрованого управління природними ресурсами при розробці регіональних
програм використання природно-ресурсного потенціалу і розвитку
геосоціосистем є:
 визнання екологічного імперативу як одного із найважливіших факторів
соціально-економічного розвитку;

52