Page 52 - 4802
P. 52

соціально-економічного  розвитку,  екологізація  економіки  і  формування
            напрямків  трансформації  виробництва  (галузей  економіки)  на  основі
            інноваційних  процесів,  реформування  структури  виробництва  і  споживання
            продукції.
                  Кінцева  мета  –  невиснажливе  (екологічно  допустиме)  використання
            природних  ресурсів,  зменшення  негативного  впливу  техногенних  систем  на
            природу, перехід до більш екологічних виробничих процесів і видів продукції,
            а  також  зменшення  антропогенно-техногенного  навантаження  на  навколишнє
            середовище.
                  Головною метою інтегрованого управління природними ресурсами є не
            тільки одержання від кожної екосистеми максимально можливої кількості
            продукції,  але  і  захисних,  середовищетвірних,  оздоровчих  та  естетичних
            функцій, підвищення стійкості до антропогенних навантажень.
                  Концептуальна  модель  системи  інтегрованого  управління  природними
            ресурсами  (рис.  9.1)  має  функціональні  блоки,  ієрархічний  рівень  структури,
            потоки  інформації  та  систему  прямих  і  зворотних  зв’язків  і  грунтується  на
            положенні  про те, що зміни  у системі  зумовлені цими зв’язками (Приходько,
            2004, 2006).
                  Згідно правила міри перетворення природних екосистем при використанні
            природних ресурсів не можна виходити за межі, які забезпечують збереження
            властивостей  екосистем  до  саморегуляції  і  самовідновлення,  а  обсяг
            використання  ресурсу  повинен  відповідати  оптимальним  величинам,  які  не
            виводять природні екосистеми із стану екологічної рівноваги.
                  Це  обумовлює  необхідність  інвентаризації  та  кадастрової  оцінки
            природних ресурсів, оцінки обсягу їх використання і ступеня антропогенної
            трансформації,  обгрунтування  і  застосування  екологічно  обгрунтованих
            нормативів використання ресурсів, виходячи із пріоритетності їх функцій
            у  геосоціосистемах  і  ландшафтах  та  параметрів  стійкості  природних
            екосистем.
                  Однією  з  умов  функціонування  геосоціосистем  є  наявність  зворотного
            зв’язку, яким надходить інформація про стан керованої системи до регулятора.
            Способом забезпечення зворотного зв’язку є моніторинг – система постійного
            стеження  за  структурою  та  роботою  керованої  системи,  її  реакцією  на
            управлінські впливи.
                  Оптимізувати  будь-яку  систему,  явище  чи  процес  можна  лише  за  умови
            обгрунтованого  управління  ними  і  постійного  стеження  за  тим,  чи  вони
            набувають  бажаних  (оптимізованих)  рис.  Без  моніторингу  управління
            природними ресурсами і оцінка наслідків управління  неможливі.
                  Основними  підходами  і  стратегічними  цілями  (пріоритетами)  системи
            інтегрованого  управління  природними  ресурсами  при  розробці  регіональних
            програм       використання        природно-ресурсного           потенціалу       і    розвитку
            геосоціосистем є:
                    визнання екологічного імперативу як одного із найважливіших факторів
            соціально-економічного розвитку;



                                                           52
   47   48   49   50   51   52   53   54   55   56   57