Page 87 - 4797
P. 87

-  число  дефектів,  виявлених  на  часовому  інтервалі,
           пропорційне поточному числу невиявлених дефектів;
               -  час  до  прояву  наступного  дефекту  розподілено
           експоненціально;
               -  частоту прояву дефектів розподілено за логарифмічною
           функцією.
               Функція інтенсивності відмов:
                                                
                                         (t )   0 1
                                               1 t   1 ,                             (8.25)

                    -1
           де 0 =   ;
                1 = 0  ( > 0–параметр  загасання  інтенсивності  відмов,
               0 – початкове значення інтенсивності відмов).
               Функція середнього значення кількості відмов:
                                       (t )   0  ln( t  1)
                                                   1
                                                                              (8.26)
               Оцінки  параметрів  моделі  визначають,  виходячи  з
           системи рівнянь:
                                        ˆ      n
                                                    t )
                                                      0  ln( 1  ˆ 1 n                        (8.27)
                                 n
                              1      1            nt n
                                      ˆ
                                                ˆ
                              ˆ
                                                           ˆ
                                   1 i 1 1 1 i  1 (  1 n  1 1 n          (8.28)
                                        t
                                                             t )
                                                  t )ln(
               Метод максимуму правдоподібності
               Існує вибірка (x1, x2, …, xn) спостережень за випадковою
           величиною X, яка підкоряється закону розподілу із щільністю
           розподілу f(T, x), де T – невідомий параметр розподілу, що є
           невипадковою  величиною.  Необхідно  визначити  оцінку  θ
           параметра T закону розподілу.
               Цей  метод  засновано  на  дослідженні  імовірності
           одержання  вибірки  спостережень  (x1,  x2,  …,  xn).  Імовірність
           дорівнює:
                             f(х1, T)  f (х2, T) …  f (хп, T) dx1 dx2 … dxn ...     (8.29)


                                          86
   82   83   84   85   86   87   88   89   90   91   92