Page 84 - 4797

 (t )  N( 1 ( 1 t )exp(  t ))
. (8.11)
Оцінки параметрів моделі визначають, виходячи з
системи рівнянь:
n
 f  N( 1 ( 1 t )exp(  t ))
ˆ ˆ
ˆ
*
*
i
n
n
i 1 , (8.12)
 i i 1   
j 
ˆ
ˆ
2
*
2
*
 f  f j   (t ) exp(  t ) (t * i 1 ) exp(  t * i 1  )  
i
i
n
   j 1 j 1    
ˆ
ˆ
ˆ
ˆ
*
i 1  1 (  t i 1 )exp(  t * i 1 ) 1 (   t )exp(  t )  .(8.13)
i
i
 
 
Якщо є інформація про кількість відмов (fi) для періодів з
відповідними довжинами li, то використовують значення
i 
t  i l . (8.14)
*
j
j 1
Модель Шика–Уолвертона
Формат вихідних даних:
інтервали часу між сусідніми проявами дефектів (xi, i = 1,…,n)
або моменти часу прояву дефектів (ti, i = 1,…,n; xi = ti – ti-1,
t0 = 0).
Допущення моделі:
- поява помилок є рівноімовірною та незалежною;
- усі помилки мають однаковий ступінь серйозності;
- ПЗ працює в умовах, близьких до реальних;
- помилки коригують постійно без введення нових.
Функція інтенсивності відмов:

2
 (t )  N t exp(  t )
2 , (8.15)
де N – вихідна невідома кількість дефектів у ПЗ;
 – параметр моделі, що визначає «внесок» кожного
дефекту.
Функція середнього значення кількості відмов:
83