Page 13 - 4794

Сходу. До середини 90-х років в основі глобалістики було
вчення про глобальні проблеми сучасності – природні та
суспільні. Серйозного наукового взаємозв’язку, єдності,
«контактних зон» між ними не було.
У теорії сучасної глобалістики, яка до кінця ще не
сформована, намітились деякі стійкі парадигми глобальності і
глобалізації, які заслуговують на пильну увагу. Серед них
концепції Римського клубу, що стосуються межі зростання,
сталого розвитку, універсального еволюціонізму, мітозу
біосфер, контрольованого глобального розвитку, світ-
систематичного аналізу. В рамках цих концепцій працюють
відповідні наукові школи і організовані наукові колективи.
Основних шкіл – шість.
Перша школа сформувала та продовжує розвивати
концепцію «Межі зростання». Проблема меж економічного
зростання лежить в основі тематики доповідей Римського
клубу (1968). А. Печчеї та інші засновники Римського клубу
як керівники різних транснаціональних корпорацій зіткнулись
зі спільними труднощами в реалізації корпоративних проектів
і програм, першопричиною яких є глобальні системні ефекти.
Локальні зусилля щодо їх подолання не приносили помітних
результатів. Засновники цієї концепції зробили спробу
моделювання світової економічної динаміки. При цьому
брались 5 взаємопов’язаних змінних величин:
- населення,
- капіталовкладення,
- використання невідновлюваних ресурсів,
- забруднення навколишнього середовища,
- виробництво продовольства.
Була висунута робоча гіпотеза про дисфункціональність
глобальної системи. В ході її перевірки автори дійшли
висновку, що при збереженні існуючих тенденцій зростання
людство дуже швидко наблизиться до крайньої межі
демографічної та економічної експансії. Значення цих

13