Page 10 - 4794

На першій стадії розпад традиційних транснаціональних
утворень призвів до формування національних спільнот. На
другій – становлення однорідних національних держав
супроводжувалося виробленням норм міжнародних відносин,
концепцій індивідуального громадянства. На третій стадії
незахідні суспільства стали входити в «світове
співтовариство», а національні суспільства пристосовуватися
до глобальних «обставин». Ситуація невизначеності, що
виникла після закінчення «холодної війни» і краху
біполярності світу, характеризувалася загостренням проблем
виживання людства, багатоетнічності й багатокультурності
світового «цивільного суспільства» і світового громадянства.
В останні десятиліття ХХ ст. та на початку ХХІ ст. процес
глобалізації набув лавиноподібної форми. Практично вся
населена частина планети охоплена впливом світового ринку,
наукових відкриттів та інновацій і стала полем переміщення й
контактів мільйонів людей за допомогою ефективних
транспортних засобів і систем зв'язку.
Поняття «глобалізація» багатогранне. У більш широкому
розумінні воно означає, що все людство входить у єдину
систему соціальних, культурних, економічних, політичних і
інших зв'язків, взаємодій і відносин, що відбувається
становлення єдиної цивілізації.
Такий підхід був відображений у концепціях
«постіндустріального суспільства», «технотронної ери»
американських соціологів Д. Белла, І. Бжезинського, А. Тоф-
лера й ін. Ці концепції акцентують увагу на тому факті, що
всякий технологічний переворот призводить до глибоких змін
не тільки у виробничих силах суспільства, але й у всьому
способі життя людей. Особливість сучасного технологічного
перевороту, пов'язаного з інформатизацією суспільства,
полягає в тому, що він створює принципово нові передумови
для універсалізації й глобалізації людської взаємодії.

10