Page 17 - 4794

розглядається як перша історична форма глобальної системи,
яка безупинно розвивається у взаємодії ядра, напівпериферії й
периферії світу. Для неї характерні циклічні кризи з
періодичністю 50-100 років. Парадигма світ-системного
аналізу тяжіє до концепції «глобальної соціалізації» майбут-
нього розвитку, висунутої Міжнародною соціологічною
асоціацією.
Отже, сучасна глобалістика не має якоїсь єдиної
парадигми. Але в останній період став помітним ефект
інтерпарадигмальної рефлексії, що на основі якогось базового
спільного концепту зв'язує різні парадигми з метою розробки
загальних міжнародних антикризових стратегій.
Глобалізація як сучасний економічний феномен.
Зміни, що відбуваються у сфері інформаційних технологій, і
охоплення ними все нових територій та регіонів призвели не
лише до зближення різних цивілізацій, але й до встановлення
сталих контактів між ними, тісної взаємодії, а в кінцевому
результаті й до звуження життєвого простору на планеті. На
кінець ХХ ст. людство визнало обмеженість й замкнутість
середовища проживання людини на Землі та марність
територіальних завоювань. Вихід один – підвищення
ефективності використання природних та людських ресурсів.
Визначальним напрямом сучасного економічного
розвитку може бути лише швидке й ефективне використання
науково-технічних розробок та підвищення на цій основі
економічної конкурентоспроможності країн і народів.
Еволюція енергозберігаючих та інших наукоємних галузей
економіки, а також розвиток глобальних технологічних
систем для інформаційних та інших послуг призвели до
зменшення залежності економічного розвитку від природних
ресурсів. Нові технології значно менш енергоємні та, як
правило, базуються на малих витратах сировини.
Особливо значний вплив на розвиток процесів
глобалізації справляють новітні інформаційні та

17