Page 58 - 4792

ва, підприємство визнається дочірнім (залежним). При цьому
материнська компанія і дочірнє підприємство визнаються
асоційованими підприємствами.
Корпоративне підприємство вважається дочірнім, якщо
його засновник — юридична особа володіє контрольним паке-
том акцій або іншим переважним правом на управління під-
приємством. Ст. 126 ГКУ передбачає просту або вирішальну
залежність від материнської компанії. В основі цього поділу
покладені питання про обсяг прав материнської компанії:
зводяться вони тільки до права блокувати рішення, що вима-
гають кваліфікованої більшості засновників залежного під-
приємства або вирішального права на управління підприємст-
вом, зокрема при володінні контрольним пакетом акцій зале-
жного підприємства.

3.5. Установчі документи суб’єктів господарювання.

Для створення суб’єкта господарювання — юридичної
особи його засновники розробляють і підписують установчі

документи ст. 88 ЦКУ, ст. 57 і ч. З ст. 62 ГКУ.
Установчі документи — це юридичні акти, в яких вира-
жена воля однієї або кількох осіб створити юридичну особу,
наділити її майном у формі внесків учасників, визначити
правовий статус юридичної особи, взаємовідносини учасників
із нею, а також відносини учасників між собою в процесі
управління юридичною особою та отримання результатів від
її діяльності.
Склад установчих документів юридичних осіб обмеже-
ний загальними і спеціальними вимогами закону. Загальні
вимоги полягають у тому, що якщо інше не вказане в законі,
установчими документами суб’єкта господарювання є рішен-
ня про його створення або засновницький договір. Статут і
положення застосовуються лише у випадках, визначених у

61