Page 9 - 4783
P. 9
У період НЕПу спостерігається лібералізація усієї системи фінансових
відносин, що, в свою чергу, повертає до дворівневого принципу бюджетного
устрою. Також період НЕПу відзначається продуктивною законотворчою
діяльністю в сфері місцевих фінансів, намаганнями створити оптимальну
модель фінансових відносин за ієрархією “центр – місцеві органи влади”,
забезпечити своєчасне і повне фінансування місцевих потреб. Проте
податкова реформа 1930 року нівелює низку досягнень у місцевому
самоврядуванні, що негативно позначається на розвитку місцевих фінансів,
адже повертає місцеві фінансові інституції до чіткої централізації.
В період хрущовської „відлиги” робляться спроби теоретичного
обґрунтування права на існування місцевих фінансів як автономної сфери
державних фінансів. До місцевих фінансів належать фінанси соціалістичних
підприємств усіх галузей місцевого господарства і місцеві бюджети. У
радянській фінансовій науці остаточно утверджується трактування сутності
місцевих фінансів.
Кінець ХХ ст. характеризується більш прогресивними поглядами на
місцеві фінанси як на систему економічних відносин, пов’язаних з
формуванням і використанням фінансових ресурсів місцевого
самоврядування, сформованими значною мірою від впливом міжнародних
погоджувальних документів у сфері місцевого самоврядування, зокрема
Всесвітньої декларації місцевого самоврядування (вересень 1985 року) та
Європейської хартії про місцеве самоврядування (жовтень 1985 року). За
змістом ці документи майже аналогічні. Відповідно до ст. 9 Європейської
хартії про місцеве самоврядування органи місцевої влади мають право, в
межах своєї національної економічної політики, на власні адекватні
фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися відповідно до
своїх повноважень. Обсяг фінансових ресурсів органів місцевої влади
відповідає функціям, що передбачені конституцією або законом. Частина
фінансових ресурсів зазначених органів формується за рахунок місцевих
податків і зборів, розмір яких вони (місцеві органи влади) встановлюють
9
