Page 8 - 4783

самоврядування в Англії, Франції та Пруссії”, здійснює ґрунтовний аналіз
локальних фінансових господарств окремих країн, механізмів формування

фінансових відносин на місцевому рівні, форм організації таких відносин.
Ріхард фон Кауфман запроваджує науковий термін “комунальні фінанси”, які

ототожнює з терміном “місцеві фінанси”.
Суттєвий інтерес становлять також дослідження російських учених-

економістів кінця ХІХ початку ХХ століття, зокрема праці

Володимира Лебедєва, Івана Озерова, Павла Гензеля, Михайла Бунге, які

різносторонньо висвітлюють місцеві фінанси царської Росії, пропонують

шляхи зниження нерівності в оподаткуванні, зменшення бюджетного

дефіциту та напрями використання територіальних фінансів. Проте їхні

наукові погляди не отримують загального визнання у зв’язку із радянським

тоталітарним режимом.

Встановлення радянської влади зумовлює докорінну зміну економічної

політики, в тому числі і у сфері місцевого самоврядування. Існування

місцевих фінансів не визнається, що призводить до ліквідації органів

місцевого самоврядування, націоналізації їхнього майна, переорієнтації засад

внутрішньої політики на суттєве обмеження автономії місцевої влади, в тому

числі фінансової, формування нової системи місцевої влади на базі

радянської адміністративної моделі.

Інститут місцевих фінансів за радянської доби формується поетапно.

Спочатку ще є актуальними погляди на місцеві фінанси як фінанси місцевих

спілок або ж сукупність засобів, як матеріальних, так і грошових, що

перебувають у розпорядженні місцевої влади, таких науковців як

Володимира Твердохлєбова, Івана Озерова, Михайла Мітіліно та багатьох

інших провідних економістів цього періоду. Потім радянський уряд ухвалює

низку документів, які дискредитують ідею місцевих фінансів як самостійного

ринкового інституту, і, як наслідок, відбувається централізація місцевих

фінансів – скасовано поділ бюджетної системи на державний і місцеві

бюджети та об’єднано в єдиний загальнодержавний бюджет.

8