Page 27 - 4767

взаємний демпінг – зустрічна торгівля двох країн одним і тим самим товаром за
заниженими цінами. Буває також рідко в умовах високої монополізації
внутрішнього ринку певного товару в кожній із країн.
В основі демпінгу звичайно лежить ринкова ситуація, за якої еластичність
попиту за ціною на внутрішньому ринку нижча, ніж на зовнішньому. Це дозволяє
фірмам з монопольним положенням на внутрішньому ринку продавати свої
товари за більш високими цінами, ніж на зовнішньому ринку, де попит більш
еластичний за ціною і де конкуренція вища. Необхідними умовами здійснення
демпінгу є: - відмінності в еластичності попиту на товар у різних країнах – попит
у межах країни повинен бути менш еластичним за ціною, ніж попит за кордоном:
- ситуація недосконалої конкуренції, яка дозволяла би виробнику встановлювати і
диктувати ціни; - сегментованість ринку, тобто здатність виробника відгородити
внутрішній ринок, де він продає товар за високими цінами, від зовнішнього
ринку, де товар продають за більш низькими цінами.
Демпінг заборонений правилами Світової організації торгівлі та
національним антидемпінговим законодавством багатьох країн, які дозволяють
застосовувати антидемпінгове мито у випадку встановлення факту демпінгу.
Антидемпінгове мито – тимчасовий збір у розмірі між цінами продажу
товару на внутрішньому і зовнішньому ринках, який вводить імпортуюча країна з
метою нейтралізації негативних наслідків нечесної цінової конкуренції на основі
демпінгу. Ставку мита визначають як:
1) різницю в ціні, за якою товар реально продають на ринку
експортуючої країни і на ринку імпортуючої;
2) різницю в ціні, за якою товар мали б продавати на ринку екпортуючої
країни і ціни, за якою його реально продають на ринку імпортуючої країни.
Потенційна ціна продажу товару на ринку експортера = Витрати виробництва +
загальні витрати + прибуток на продаж на внутрішньому ринку + вартість
пакування + вартість транспортування товару в імпортуючу країну.
3.2.3 Неекономічні методи.
Це правові інструменти, які в деталях розглядає міжнародне право, але вони
тісно пов’язані з міжнародною економікою.
Торговельні угоди укладаються між країнами на рівні виконавчої влади,
підлягають ратифікації законодавчою владою терміном на 5-10 років, підлягають
періодичному перегляду і продовженню сторонами-учасниками. Торговельна
угода, договір про торгівлю і мореплавство – вид міжнародних угод, що
встановлюють принципи і режим двосторонньої торгівлі.
Правові режими: режим найбільшого сприяння – умова, закріплена в
міжнародних торгівельних угодах, яка передбачає надання сторонам, які
домовляються, всіх прав, переваг і пільг, якими користується і/або буде
користуватися будь-яка третя держава; національний режим – режим економічних
відносин між державами, при якому одна держава надає іноземним фізичним і
юридичним особам не менш сприятливий режим, ніж для вітчизняних фізичних та
юридичних осіб.
З режиму найбільшого сприяння існують витяги в таких рамках:
- витяги для сусідніх країн з метою полегшити прикордонну торгівлю;
- витяги і переваги, що випливають з угод про створення митних союзів і

зон вільної торгівлі декількох країн (інтеграційні угрупування);
26