Page 25 - 4767

Однак прямі субсидії заборонені правилами Світової організації торгівлі і їх
застосування надто очевидне для іноземних партнерів, які можуть використати
відповідні заходи; посередні – приховане дотування експортерів через надання
пільг по сплаті податків, пільгових умов страхування, запозичень за ставкою
нижчою від ринкової, повернення імпортних мит і т.п.
Субсидії можуть надаватися як виробникам товарів, конкуруючим з
імпортом, так і виробникам товарів, які продають на експорт. Для виробників в
обох випадках субсидія є негативним податком, оскільки він виплачується їм
урядом, а не вираховується з їх прибутку.
2 За способом і об’єктом фінансування: внутрішня субсидія – найбільш
замаскований фінансовий метод торговельної політики і дискримінації імпорту,
який передбачає бюджетне фінансування виробництва в межах країни товарів, що
конкурують з імпортними. У цьому випадку частина субсидії потрапляє в
розпорядження більш ефективних національних виробників, а інша частина є
прямими втратами для економіки, які виникають у силу того, що внаслідок
одержання субсидії неефективні місцеві виробники отримують можливість
продавати свій товар. Субсидії виробникам товарів, що конкурують з імпортом,
вважають більш ефективним методом обмеження імпорту в порівнянні з
імпортним тарифом і квотою. Тариф і квоти викривляють внутрішні ціни і в їх
результаті виникає ефект споживання, який виявляється у втраті надлишку
споживання, що цілком лягає на імпортуючу країну. Субсидія виробникам
забезпечує обмеження імпорту, яке порівнюється з тарифом і квотою, але шляхом
менших втрат для національної економіки. Ці втрати виникають у результаті
негативного ефекту захисту, і тому, що фінансуються за рахунок бюджету, тобто
за рахунок податків.
Прикладом внутрішньої субсидії є субсидіювання імпорту, викликане
відміною директивно контрольованого обмінного курсу національної валюти і
переходом до плавного валютного курсу. У результаті завищені валютні курси
різко впали, зробивши неможливим імпорт багатьох товарів, необхідних для
підтримання економічного розвитку країни, оскільки вони стали занадто
дорогими для місцевих покупців. У результаті уряди (країни СНД) були вимушені
фінансувати частину імпорту за рахунок державного бюджету, надаючи імпортні
субсидії імпортерам. Експортна субсидія – фінансовий метод, який передбачає
бюджетні виплати національним експортерам, що дозволяє продавати товар
іноземним покупцям за більш низькою ціною, ніж на внутрішньому ринку і тим
самим форсувати експорт. Принципова відмінність між імпортним тарифом і
субсидіюванням експорту полягає в тому, що імпортний тариф приводить до
підвищення внутрішньої ціни на імпортні товари, в той час як експортна субсидія
приводить до підвищення внутрішньої ціни експортних товарів. Експортні
субсидії відповідно до правила Світової організації торгівлі є нечесною
конкуренцією і заборонені. З економічної точки зору вони не мають змісту, їх
застосування ґрунтується на політичних розрахунках урядів. Більш того,
імпортер, викривши факт субсидіювання експорту експортером, має право ввести
компенсаційні мита. Тому найчастіше експортні субсидії маскують під кредити
іноземним державам, пов’язаним зобов’язанням придбати за їх рахунок товари
тільки у постачальників країни, яка їх надала. Субсидіювання експорту з метою

24