Page 78 - 4763

моделлю, яка повинна віддзеркалювати реалізм,

спроможність, гнучкість, легкість в користуванні з низькими
затратами.
В таких умовах виконують в тій чи іншій мірі всі ці

рекомендації.
Розрахунок собівартості продукції — є складовою

частиною загальної моделі технології, оскільки він
виконується за певним алгоритмом, який займає важливе

місце в системі техніко-економічних розрахунків собівартості
окремих виробів (видів продукції). Об'єктом калькулювання є

продукція чи об'єм роботи, собівартість яких розраховується.
Для кожного об'єкту розрахунку вибирається
калькуляційна одиниця — одиниця його кількісного виміру. У

світовій практиці господарювання застосовуються різні
методи калькулювання, що зумовлено різним призначенням

калькуляцій, типом виробництва та традиціями внутрішнього
фірмового управління. Найчастіше використовується

калькулювання за повними та неповними витратами.
Традиційним для вітчизняних виробничих підприємств є

метод калькулювання за повними витратами, коли всі види
витрат, що стосуються виробництва й продажу продукції
включають у калькуляцію.

Щодо методу калькулювання за неповними витратами,
то при його застосуванні частину непрямих витрат не

відносять на собівартість окремих виробів, а безпосередньо
віднімають від виручки за повний період під час визначення

прибутку. Класичним методом калькулювання за неповними
витратами е так званий метод "direct-cost". коли на

собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а
непрямі - на певний період.
Істотно впливають на методи калькулювання широта

номенклатури продукції підприємства та специфіка
виробництва. Найбільш точним і методично простим є

калькулювання в однопродуктному виробництві. Собівартість

78