Page 47 - 4763

спеціальні матриці планування, в яких визначається число

дослідів та межі зміни факторів. Матриці являють собою
перелік варіантів, використаних у даній серії дослідів.

Фактором прийнято називати вхідні параметри процесу X,-.
Залежність будь-якого вихідного параметру від двох та
більшого числа факторів називають багатофакторною і

представляють її для двох факторів у вигляді поверхні, а трьох і
більш - у вигляді гіперповерхні.

Для спрощення розрахунків користуються кодованими
(безрозмірними) значеннями факторів. Найпростішими є

матриці повного факторного експерименту, а досліди ставлять
за симетричними ортогональними планами, в яких фактори

- +
змінюються на двох рівнях - нижньому (H ) та верхньому (H ).
Центр експерименту в таких матрицях обчислюється за
співвідношенням:

+ -
Н =(H +H )/2, (3.7)
I
а інтервал варіювання
+ - + - - -
Λ =(H +H )/2= H +H = H +H (3.8)
I I I I I I I
Зв'язок між натуральним значенням фактора (H ) та
I
кодовим безрозмірним (х ) за кожним фактором визначається
I
виразом:

х = (H –H )/ Λ
I I 0I I (3.9)

У безрозмірному виразі верхній рівень буде (+1), а

нижній (-1). У матриці планування вони умовно зображуються

як (+) та (-).
Матриці планування називають повним факторним
експериментом (ПФЕ) типу 2 і 2 відповідно. Величина х є
2
3
0
сталою для кожної матриці. Вона визначає середнє (центр
плану). Знаки (+) і (-) - це верхні та нижні рівні.
Математичну залежність між декількома входами та

виходами зазвичай записують так:

47