Page 60 - 4751

зованої культури. За Н. Луманом, глобалізовані ЗМІ продукують
соціальну пам’ять світового суспільства, яка є так званим «фоно-
вим знанням» про нього .
Показником високого рівня структурованості культурної
глобалізації є виникнення наднаціональних організацій та інсти-
туцій, що створюються з метою управління цими процесами.
Мета такого управління – посилити позитивні моменти і посла-
бити негативні наслідки культурної глобалізації. Так, ще до
створення ООН, з 1946 р. активно працює ЮНЕСКО (Організація
об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури), діяльність
якої сприяє розбудові у світі різних організацій і фундацій спри-
яння і підтримки розвитку культур, освіти й науки, проведенню
всесвітніх конференцій з проблем культури, розширенню культу-
рного взаємообміну, захисту й збереженню культурної спадщини
в усіх регіонах світу тощо.
Конститутивним моментом становлення нового світопоря-
дку, позбавленого жорстких ієрархічних структур, стають муль-
тикультурні реалії сучасного суспільного життя. Один з теоре-
тиків мультикультуралізму Ч. Тейлор підкреслює самоочевид-
ність суспільства, структурованого як мультикультурне, оскільки
замість культурної уніфікації мультикультуралізм пропонує «ку-
льтуру відмінностей».
Процес глобалізації загострює проблему культурної іденти-
чності, основним принципом якої є відмінність, що знаходить
прояв у мові, релігії, правових нормах, цінностях, стандартах і
символах, через які етноси відрізняють себе від інших, тобто
здійснюють свою культурну ідентифікацію, тим самим забезпе-
чуючи сталість свого життєвого простору і зв’язок між генера-
ціями. Символічний порядок, який забезпечується культурою, є

59