Page 59 - 4751

рної ідентичності постає питання, як і якими темпами окремі
культури можуть ставати складовими світової культури, тобто
брати участь у конституюванні світового суспільства.
З культурологічної точки зору, глобалізація являє собою
діалектичний процес. Інтеграція та диференціація, конфлікти і
співпраця, універсалізація і партикуляризація не виключають
одне одного, а є взаємно передбачуваними тенденціями розвитку.
У ході глобалізації деякі ідеї та структури сучасного життя
дійсно поширюються на весь світ. У той самий час культурні
особливості окремих народів на тлі глобальних процесів набу-
вають все більш чітких обрисів або взагалі вперше усвідом-
люються як такі. Глобалізація таїть у собі як нові можливості, так
і нові ризики, наслідки яких для нас можуть бути більш вираже-
ними, ніж у всі попередні епохи.
Уніфікація і стандартизація в економічній та політичній
сфері сьогодні безумовно поширюються і на культурну сферу, а
різноманіття ціннісних підстав різних цивілізацій стало підміня-
тися домінуванням «універсальних» цінностей грошей, багатства,
успіху, культом сили. Тенденції такого роду породили феномен
«масової культури», тобто культури спрощеної, придатної для
універсального поширення і споживання «масовою» людиною, а
також викликали певний занепад високої культури. І те, що
найбільш багатими власниками засобів масової інформації є
західні медіамагнати, не може не позначатися на культурній
глобалізації.
Культурна глобалізація супроводжується створенням своєї
глобальної інфраструктури, основними елементами якої є телеко-
мунікації та мова. Модель «мережевого суспільства» (М. Касте-
льс) розкриває роль телекомунікації у культурній глобалізації.
Саме мережа телекомунікацій посилює владний ресурс глобалі-

58