Page 45 - 4751

льних економік міжнародним корпораціям і фінансовим інсти-
тутам, соціальна поляризація світу, зростання бідності й безро-
біття, недієздатність національної держави тощо. Тому цілком
закономірно, що глобалізація має не лише прибічників, а й
опонентів, які пропонують альтернативні шляхи розвитку люд-
ства: антиглобалізм і альтерглобалізм.
Антиглобалізм – стихійний рух проти глобалізаційних
тенденцій у сучасному світі. Спрямований проти діяльності
наднаціональних організацій, таких як ВТО, Світовий банк,
МВФ, які прагнуть запровадити єдину світову економічну сис-
тему. Рух антиглобалістів виник у 1999 році. Його історія
пов’язана з протестами, часто із застосуванням насильства, проти
будь-яких економічних глобальних самітів на вищому рівні.
Антиглобалісти критикують домінування економіки над соціаль-
ною політикою на глобальному рівні, зростання структурного
безробіття у бідних країнах, поглиблення соціального дисбалансу
між окремими країнами і глобальну, екологічну небезпеку з боку
транснаціональних корпорацій, промислова діяльність яких зав-
дає шкоди довкіллю.
На думку антиглобалістів, глобалізація усуває державу як
самостійного суб’єкта з політичного життя всередині країни й на
міжнародному рівні. Рішення держав, особливо у галузі еконо-
міки, часто підпорядковані глобальним центрам (МВФ, СБ, ЄС).
Навіть найбільш розвинені й самодостатні держави не є цілко-
вито суверенними. Демократично обрані державні структури
втрачають свою легітимність. Тож глобалізація стає пасткою для
демократії та громадянського суспільства.
У сфері духовних цінностей антиглобалісти критикують
появу глобальної масової культури, яка нищить місцеві культури,

44