Page 42 - 4751

глобалізації та інтеграції. Звісно, зазначає Е. Ґіденс, глобалізація
«не простує шляхами справедливості, і аж ніяк не є милосердною
за своїми наслідками. Для великого загалу людей, які живуть
поза межами Європи і Північної Америки, вона виглядає диском-
фортно, подібно до вестернізації – або либонь американізації,
позаяк Сполучені Штати є зараз єдиною супердержавою, яка за
своїм економічним, культурним і збройним становищем домінує
у глобальній світобудові». Тому цілком закономірно, що глобалі-
зація у формі вестернізації викликає сумніви й незадоволеність.
Зазвичай, пише Е. Ґіденс, у глобалізації вбачають чинник, який
руйнує локальні культури, поглиблює нерівність у світі.
Як зазначає З. Бауман, «глобалізація роз’єднує не менше,
ніж об’єднує, вона роз’єднує об’єднуючи. Те, що для інших
видається глобалізацією, для інших обертається локалізацією;
для одних – це провісник нової свободи, для інших – несподі-
ваний і жорстокий удар долі. На перше місце серед омріяних
цінностей виходить мобільність, свобода пересування, той вічно
дефіцитний товар, який розподіляється нерівномірно, швидко
перетворюючись на головний чинник розшарування нашої
постмодерної доби». Зигмунт Бауман бачить найглибший зміст
ідеї глобалізації в невизначеному, некерованому і самостійному
характері всього, що відбувається у світі; у відсутності центру,
пульта управління, ради директорів або головної контори.
Наполягає він на тому, що термін «глобалізація» пов'язаний,
перш за все, «з глобальними наслідками, абсолютно ненавмис-
ними і непередбачуваними, а не з глобальними ініціативами та
діями». Учений виділяє наступні риси глобалізації:
- статусну кризу інтелектуалів (еліти знання).
- «загибель відстані», звуження простору (у сучасному
світі відстань існує тільки для того, щоб бути подоланою

41