Page 63 - 4746

Коефіцієнт нафтовіддачі для покладів нафти з газонапір-
ним режимом може мати величину від 0,3 до 0,6. Це означає,
що після припинення експлуатації таких покладів у пласті за-
лишається невидобутою від 40 до 70 % нафти від початкових
її запасів.
Для збільшення коефіцієнта нафтовіддачі покладу з газо-
напірним режимом у підвищену її частину нагнітають з пове-
рхні газ, що дозволяє підтримати, а іноді відновити газову ене-
ргію в покладі.
Газовий режим, або режим розчиненого газу, характе-
рний для покладів з похилим падінням пластів за відсутності
вільного газу в покладі і без напору крайової води.
Високий темп відбору рідини навіть при наявності в по-
кладі крайових вод або газової шапки також сприяє прояву
газового режиму, оскільки в цьому випадку вода або газ не
встигають зайняти частину звільненого нафтою об’єму і вже
не грають роль активної напірної сили, що відтісняє нафту до
свердловин.
Основною рушійною силою при газовому режимі, як вже
було згадано раніше, є газ, розчинений у нафті або розсіяний у
вигляді маленьких бульбашок у пласті разом з нафтою. При
зниженні тиску в пласті газ починає виділятися з нафти, окре-
мі бульбашки його розширюються в об’ємі і виштовхують на-
фту з порового простору в зони пониженого тиску, тобто до
забоїв експлуатаційних свердловин.
Такий процес витіснення нафти за відсутності інших ді-
ючих в пласті сил характеризується дуже малою ефективністю
з таких причин: по-перше, кількість газу в пласті, розчиненого
в нафті, обмежена; по-друге, при зниженні тиску в покладі ве-
ликі кількості газу вхолосту проковзують до свердловин, не
виконуючи корисної роботи по просуванню нафти. Це пояс-
нюється тим, що в’язкість газу набагато нижча від в’язкості
нафти і бульбашки газу в своєму русі до вибоїв свердловин
переганяють крапельки нафти.

61