Page 59 - 4746

крайовою водою і водо-нафтовий контакт (границя нафти з
водою) буде безперервно пересуватись у напрямку до сверд-
ловини. Якщо кількість води, яка поступає в пласт з поверхні,
буде дорівнювати кількості нафти, яка видобувається з сверд-
ловини, продуктивність свердловини і тиск в пласті будуть
залишатися в процесі експлуатації постійними. Якщо ж з пла-
ста буде видобуватися нафти більше, ніж надходити в нього
рідини, то тиск в пласті і продуктивність свердловини будуть
поступово знижуватись.
Таке ж явище буде спостерігатись, коли нафтовий поклад
не має сполучення з денною поверхнею і, отже, не отримує
поповнення енергії ззовні.
Описана схема роботи нафтового пласта характеризує
собою так званий водонапірний режим дренування. При
цьому режимі експлуатація покладу закінчується, коли насту-
паюча контурна вода підійде до свердловини і замість нафти з
пласта буде видобуватися тільки вода.
Однак повного витіснення нафти водою, яка її заміщає
ніколи не відбувається. Справа в тому, що нафта і вода, яка її
витісняє рухаються в пористому пласті одночасно. У процесі
заміщення нафти вода, що має меншу в’язкість, буде немину-
че випереджати нафту. Під час експлуатації кількість води в
загальному об’ємі пластової рідини, що добувається, буде по-
стійно збільшуватись. Нафта вже не витісняється з пор, а ско-
ріше захоплюється струменем води.
Чим більша в’язкість нафти, тим на більшу відстань від
початкового водо-нафтового контакту може розповсюджува-
тись процес паралельного руху води і нафти з поступовим збі-
льшенням води в потоці. І навіть у тому випадку, якщо з свер-
дловини буде видобуватися чиста вода, в порах породи все ще
залишиться невидобутою та чи інша кількість нафти.
Практикою встановлено, що водонапірний режим най-
більш ефективний. При такому режимі вдається видобути 50-

57