Page 62 - 4746

Поряд з напором пластових вод і силами пружності плас-
тових водонапірних систем всі нафтові і газові поклади воло-
діють тим чи іншим запасом енергії газу, який перебуває у ві-
льному стані в пласті у вигляді газової шапки або ж розчине-
ного у нафті.
За наявності газової шапки нафта в пласті повністю наси-
чена газом і будь-яке зниження пластового тиску призводить
до виділення газу з нафти.
У процесі експлуатації свердловин, пробурених у нафто-
вій частині покладу, тиск біля їх вибоїв стає нижчим пласто-
вого, і нафта буде рухатися в пласті під напором газової шап-
ки, що розширюється. У цьому випадку стиснутий газ, заклю-
чений у газовій шапці, грає роль поршня, який штовхає нафту
від підвищеної частини пласта в понижену, тобто до забоїв
експлуатаційних свердловин. Одночасно з цим у зв’язку зі
зниженням тиску в пласті з нафти починає виділятися розчи-
нений в ній газ, який під час розширення також штовхає нафту
до зон пониженого тиску, тобто до свердловин.
Режим роботи пласта, за якого переважаючим видом ене-
ргії є енергія вільного газу, що є в газовій шапці, називається
газонапірним.
Процес витіснення нафти газом аналогічний процесу ви-
тіснення нафти водою з тією лише різницею, що вода витісняє
нафту в підвищені частини покладу, а газ, навпаки, в пониже-
ні.
Показником ефективності витрати пластової енергії при
газових режимах є величина газового фактора, тобто кілько-
сті газу, що припадає на 1 т видобутої нафти.
При газонапірному режимі необхідно ретельно контро-
лювати роботу свердловин, розташованих поблизу газової ша-
пки, обмежувати їх дебіт, а у випадку різкого збільшення газо-
вого фактору, навіть припиняти експлуатацію таких свердло-
вин. Ці заходи дозволяють економно витрачати пластову енер-
гію і забезпечують найбільшу віддачу нафти з пласта.

60