Page 204 - 4720

3.2 Використання архітектурно-просторового
потенціалу для вирішення завдань міст та
населених пунктів

Згідно з визначенням, наведеним у Державних будівельних
нормах України (ДБН 360-92**), генеральний план міста є осно-
вним видом містобудівної документації з планування території
населеного пункту, призначений для обґрунтування (розробки та
реалізації) довгострокової політики органу місцевого самовря-
дування з питань використання і забудови території.
Містобудівній діяльності сприяє гарантоване Конституці-
єю України місцеве самоврядування, яким визначається право та
реальна можливість територіальної громади вирішувати питання
місцевого значення. Організаційні структури місцевого само-
врядування мають значні повноваження в сфері соціально-
економічного й культурного розвитку: підготовка програм тако-
го розвитку, подання їх на затвердження місцевих рад, організа-
ція їх виконання. Таким чином, суб’єкти місцевого
самоврядування, поряд з органами місцевої й регіональної вла-
ди, є замовниками розробки містобудівної проектної документа-
ції та її впровадження у життя.
Містобудівне проектування в умовах вільного ринку стає
важелем, який може забезпечити гармонійний розвиток тери-
торій різного призначення, виходячи з державних, а також міс-
цевих і приватних інтересів. Отож в умовах, коли здійснюється
децентралізація системи управління розвитком міст і територій,
зростає значення професійних, теоретичних і практичних знань
при розробці, прийнятті та реалізації містобудівних вирішень.
У минулі роки в умовах централізованого управління на-
родним господарством існувала загальнодержавна система
планування, яка регламентувала діяльність усіх рівнів управ-
ління та усі напрями їх життєдіяльності. Міста мали генплани,
складені на основі галузевих перспективних програм, що роз-

203