Page 14 - 4707

  z    z    xy    xy 


dz   dx    dy    dx    dy  ydx  xdy ,

  x  y  y  x    x  y  y  x 

     
xy
xy
де  , y  . x
   
  x  y  y  x 

Параметри термодинамічних систем є функціями
стану, що не залежать від шляху перебігу з початкового
стану в кінцевий і є повними диференціалами.
1.2 Форми обміну енергією
Крім вищенаведених понять, в хімічній
термодинаміці широко використовуються поняття енергії,
роботи та теплоти.
Енергія (Е) – загальна якісна міра руху і взаємодії
всіх видів матерії. Енергія існує в різних формах – тепловій
(тепло), світловій (випромінювання), хімічній, електричній,
механічній тощо. Термодинаміка використовує такі поняття
як “внутрішня енергія”, “вільна енергія”, “зв’язана енергія”.
Внутрішня енергія (U) – це сумарна енергія всіх
видів руху частинок у системі: поступального, обертального
та коливального руху частинок, хімічної, гравітаційної,
внутрімолекулярної, променевої енергії тощо. До
внутрішньої енергії не належить потенціальна і кінетична
енергія руху системи, як цілого, які можна було б назвати
“макроенергією” системи.
Зв’язана енергія – це частина внутрішньої енергії,
яка в даних умовах не може бути перетворена в роботу.
Вільна енергія – частина внутрішньої енергії, яка
може бути перетворена в роботу за даних умов.
Формами передачі енергії є теплота і робота – дві
форми обміну енергії між системою і довкіллям.
Робота (А) – вид передачі енергії впорядкованим
рухом частинок.
12