Page 68 - 4706

Наукова діяльність є складним творчим процесом, який
має власну логічну послідовність, вимагає відповідної
організації праці дослідника. Основні форми становлення
нового знання – це науковий факт, наукова проблема, гіпотеза
і теорія. Наукові дослідження проводяться насамперед в
інтересах практики та для подальшого розвитку теорії. Вони
також здійснюються з метою подолання певних труднощів у
процесі наукового пізнання, пояснення раніше невідомих
фактів або для виявлення неповноти існуючих способів
пояснення відомих фактів. Труднощі наукового пошуку
найчіткіше проявляються у так званих проблемних ситуаціях,
коли існуюче наукове знання, його рівень і понятійний апарат
недостатні для вирішення нових завдань пізнання та практики.
Наукове дослідження не лише розпочинається з
виявлення і формулювання проблеми, а й постійно має справу
з новими проблемами, оскільки вирішення однієї з них
призводить до виникнення множини інших.
Рівень наукового дослідження здебільшого визначається
тим, наскільки новими й актуальними є проблеми, над якими
працює дослідник. Вибір і постановка таких проблем
обумовлюються об’єктивними та суб’єктивними умовами.
Вирішення проблеми завжди передбачає вихід за межі
відомого і тому не може бути знайдене за допомогою наперед
відомих правил і методів, що, однак, не виключає можливості
та доцільності планування дослідження.
Наукову проблему часто характеризують як
“усвідомлене незнання”.
Дійсно, наукова проблеми виникає разом із розумінням
того, що наявні знання є неповними, і цю ситуацію можна
виправити лише в результаті подальшого розвитку науки та
практики. Отже, наукова проблема – це форма наукового
мислення, зміст якої становить те, що не досліджено
людиною, але потребує пізнання, тобто це питання, котре
виникло у процесі пізнання або практичної діяльності і

67