Page 74 - 4695

проблематичність не зменшується. Річ у тому, що існує безліч
типів логіки. Є логіка розробника, який знає всі функції сис-
теми. Є логіка користувача, який знає тільки меншу частину.
При цьому практика показує, що ці типи логіки значною мірою
не збігаються.
Оскільки користувачі важливіші, потрібно згрупувати
меню відповідно до їх логіки. Для цього використовується дуже
простий і надійний метод, званий картковим сортуванням: всі
поняття, які потрібно групувати, пишуться на паперових карт-
ках з розрахунку «одне поняття - одна картка». Після цього
групі користувачів з цільової аудиторії пропонується ці картки
розсортувати (при цьому кожен об'єкт отримує свій набір кар-
ток). Купки, що вийшли, з карток потрібно розібрати на скла-
дові і звести результати від різних суб'єктів в один спосіб гру-
пування.
Взаємовиключні елементи бажано поміщати в окремий рі-
вень ієрархії
Як розділяти групи між собою. Існує два основні способи
роздідяти групи: між групами можна поміщати порожній еле-
мент (роздільник) або ж розміщувати окремі групи в різних рі-
внях ієрархії. Другий спосіб створює чіткіше розділення: у
меню Файл, наприклад всі елементи ближчі один одному (не-
зважаючи на роздільники), ніж елементи інших меню. У той же
самий час вибір конкретного порядку диктується результатами
карткового сортування, так що інтерес представляє тільки пи-
тання «як повинні виглядати і діяти роздільники».
Для розмежування груп традиційно використовують сму-
жки. Це надійне, просте рішення. Інша справа, що з дизайнер-
ської точки зору смужки погані, оскільки є візуальним шумом.
Набагато правильніше, але і важче, використовувати лише візу-
альні паузи між групами, як це зроблено, наприклад, у MACOS
X.

5.3.3. Глибина меню

Вибрана спільна функціональна особливість угрупування
визначає рівень (род). Оскільки в одну групу відноситься доста-
тньо велика кількість елементів, що значно ускладнює пошук,
73