Page 9 - 4685
P. 9

4.  Устенко  А.  О.  Теорія  систем  і  системний  аналіз  в  менеджменті  :
                          навчальний  посібник  /  А.  О.  Устенко,  О.  Я.  Малинка.  –  Івано-
                          Франківськ : Фоліант, 2012. – 328 с.
                      5.  Устенко  А.  О.  Управління  інтегративною  соціально-економічною
                          системою  підприємства  (інформаційно-аналітичний  аспект)  :
                          монографія  /  А.  О.  Устенко,  О.  Я.  Малинка.  –  Івано-Франківськ  :
                          Фоліант, 2013. – 270 с.

                                                ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

                                   1. Сутність і технології аналітичної діяльності

                   Аналітична  діяльність  (АД)  –  аналітика  представляє  собою  напрямок
            інтелектуальної  діяльності  людей,  спрямований  на  вирішення  задач  із  різних
            сфер  життя.  В  понятті  “аналіз”  є  такі  змістові  підходи:  певна  сукупність
            розумових прийомів розкладання цілого на частини і процедури синтезу.
                   Витоки  аналітичної  діяльності  ведуть  до  Сократа,  який  широко
            використовував діалоговий спосіб вирішення завдань, докази через наведення.
            Ключову роль у виникненні аналітики зіграв творець логіки Арістотель (384-
            322 до н. е.). Він написав книги: "Перша аналітика" і "Друга аналітика". Його
            вклад в аналітику полягав у тому, що він вперше систематизував і кодифікував
            прийоми  міркувань,  зробив  їх  предметом  наукових  пошуків.  Аристотелем  не
            тільки  поставлені,  але  й  дозволені  такі  глобальні  проблеми,  як  закони
            тотожності, протиріччя і виключеного третього, діалектики індукції, дедукції та
            логічного синтезу, визначені категорії, сутність, мета, відношення, простір, час,
            рух, кількість і якість, форма і матерія, можливість і дійсність, необхідність і
            випадковість,  одиничне,  особливе  і  загальне,  розвиток  і  саморух,  структура  і
            функція.  Величезна  заслуга  Арістотеля  в  тому,  що  з  нього  починається
            системний світогляд і системне дослідження природи. Аналітика складається із
            методології (системна, загальна, часткова), евристики (соціологія, психологія,
            технологія  творчості),  логіки  (формальна,  діалектична),  інформатики
            (технічне і програмне забезпечення,аналіз інформації, обробка інформації).
                   Сьогодні аналітика представляє розгалужену і складну систему знань, до
            якої  входять  логіка  як  наука  про  закономірності  та  операції  правильного
            мислення,  наукова  методологія  –  система  принципів,  методів  і  прийомів
            пізнавальної  діяльності,  евристика  –  дисципліна,  метою  якої  є  відкриття
            нового  в  науці,  техніці  та  інших  сферах  життя,  коли  відсутній  алгоритм
            вирішення тієї чи іншої пізнавальної задачі, а також інформатика – наука про
            інформацію, способи її отримання, накопичення, обробки і передачі. Кожна зі
            складових частин аналітики призначена для вирішення завдань, за якими стоять
            проблеми,  що  виникають  в  діяльності  людей.  Так,  у  евристику  входить
            психологія  творчості  (пояснює  психічні  процеси  творчості,  діяльність
            індивідуального  суб'єкта);  соціологія  творчості  (пояснює  колективну
            творчість, її залежність від суспільних умов) і технологія творчості (інтегрує


                                                            7
   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14