Page 62 - 4663
P. 62

експеримент показали, за певних умов утворюється спільна молекулярна
                   електронна пара, яка одночасно належить двом атомам, двом ядрам.
                        Отже, електромагнітні сили притягання між двома ядрами сусідніх
                   атомів  і  надлишком  електронної  густини,  який  виникає  внаслідок

                   взаємоперекривання  електронних  оболонок  і  є  тими  силами,  що
                   утримують атоми в молекулі, і його  називають ковалентним зв’язком.

                         Отже,  метод  валентних  зв’язків  розглядає  молекулу  як  сукупність
                   окремих  атомів,  які  з’єднані  спільними  електронними  парами,  що

                   утворилися.  В  утворенні  ковалентного  зв’язку  беруть  участь  лише
                   неспарені електрони. Отже:

                         1.  Зв’язок  утворюється  в  напрямку  найбільшого  перекриття
                   електронних хмар неспарених електронів (правило напрямленості).

                         2.  Ковалентний  зв’язок  є  насиченим,  оскільки  утворена  пара
                         електронів
                   заповнює орбіталь повністю.

                         Міцність  ковалентного  зв’язку  визначається  ступенем  перекриття
                   електронних хмар неспарених валентних електронів.

                   Залежно від способу перекриття електронних хмар розрізняють

                                                       - і -зв’язки


















                                        Рисунок 4. 2 - Схема утворення -зв’язків

                         -зв’язки  виникають  тоді,  коли  перекриття  електронних  хмар
                   електронів розміщено на лінії, що з’єднує ядра атомів, як це показано на

                   рис. 4.2. Це одинарні зв’язки.
                         -зв’язки    це  зв’язки,  в  яких  перекриття  електронних  хмар
                   неспарених  електронів  розміщено  поза  лінією,  що  з’єднує  ядра  атомів

                   (рис. 4.3).






                                                                   61
   57   58   59   60   61   62   63   64   65   66   67