Page 60 - 4663

4.2. Ковалентність хімічного зв’язку

Першу теорію ковалентності хімічного зв’язку під назвою ок те тно ї
була запропонов у 1916 р. Г.Льюїс. Згідно з цією теорією хімічний зв’язок

між атомами виникає внаслідок утворення неспареними (одинарними)
електронами молекулярної орбіталі реагуючих атомів електронної пари,
що належить одночасно обом атомам. При цьому атоми одержують
2
2 6
стійку електронну структуру – s p (октет) або ns (дуплет). Приклади:

H + H = H  H,

.. .. .. ..
:Cl + Cl: = :Cl  Cl: ,
.. .. .. ..

.. ..
H + Cl: = H  Cl: .
.. ..

Із наведених прикладів видно, що атоми Гідрогену і Хлору мають по

одному неспареному електрону і нестійку електронну структуру (відповідно
5
2
1
ns і ns np ). Утворена пара належить обом атомам, внаслідок чого атоми
1 2 2 5 2 6
мають стійку структуру (відповідно ns  ns і ns np  ns np ). Кількість
електронних пар, які утворюються між атомами, становить
ко ва лен тн ість (вале н тн іс ть) зв’язку. У наведених прикладах атоми
одновалентні.

Подальшого розвитку октетна теорія набула в роботах Л. Полінга, В.
Гейтлера і Ф. Лондона (1928 р.), які розробили метод валентних зв’язків.

4.2.1. Метод валентних зв’язків

Згідно з методом валентних зв’язків, при зближенні атомів, які

володіють неспареними електронами, останні розміщуються в просторі між
ядрами, оскільки це положення енергетично найвигідніше.
Метод валентних зв’язків базується на таких положеннях:

1. Хімічний зв’язок утворюється двома валентними електронами
різних атомів з антипаралельними спінами.
2. У просторі зв’язок розташований в напрямку, в якому можливість

перекривання електронних хмар найбільша.
3. Із декількох зв’язків, які може утворювати атом з іншими атомами,
найбільш міцний буде той зв’язок, у якого перекривання атомних орбіталей

найбільше.

59