Page 255 - 4663

підвищенням температури хімічна спорідненість металів до кисню зростає,
вони окиснюються киснем повітря з утворенням на поверхні металу
оксидної плівки.
Корозія у неводних середовищах. У промисловості виробляють,

зберігають, перевозять і використовують значну кількість хімічно активних
рідин органічної і неорганічної природи. Вказані речовини, контактуючи зі
стінками металічних апаратів, трубопроводів, резервуарів тощо, окисняють

(кородують) їх, наприклад
Fe + 2CH 3COOH = Fe(CH 3COO) 2 + H 2.
Інтенсивність цього виду корозії металів залежить від агресивності

речовин, температури, гідродинамічних умов їх контактування тощо.

18.3.2. Електрохімічна корозія

Електрохімічна корозія металів трапляється частіше від інших видів
корозійного руйнування і є найнебезпечнішою. Вона відбувається за

наявності електроліту, під дією гальванічних пар, які виникають самочинно.
Цей тип корозії існує в атмосфері, коли на поверхні металу конденсується
волога (атмосферна корозія); в ґрунтах (ґрунтова корозія); у розчинах

(рідинна корозія). Перебіг електрохімічної корозії підпорядко-вується
законам електрохімічної кінетики.
Гальванічні пари можуть виникати:

а) за контакту двох різних металів з електролітом;
б) за контакту одного і того ж металу з електролітами різної
концентрації;

в) за контакту металу, який перебуває у різному ступені механічних
напружень, з електролітом.
Розглянемо кожний із вказаних різновидів окремо.
Нехай деталь із заліза покрита шаром цинку (рис. 47). Припустимо, що

в якомусь місці поверхні цинкове покриття зруйноване, а в утворену виїмку
потрапить вода, яка насичена газами атмосфери. Відтак утворюється
гальванічна пара цинк – водний розчин газів – залізо. Цинк, як активний
2+
метал, під дією полярних молекул води посилатиме в електроліт іони Zn ,
заряджаючи шар цинку негативно.

Рисунок 47  Схема гальванічної пари

254