Page 255 - 4663
P. 255

підвищенням температури хімічна спорідненість металів до кисню зростає,
                   вони  окиснюються  киснем  повітря  з  утворенням  на  поверхні  металу
                   оксидної плівки.
                         Корозія  у  неводних  середовищах.  У  промисловості  виробляють,

                   зберігають, перевозять і використовують значну кількість хімічно активних
                   рідин органічної і неорганічної природи. Вказані речовини, контактуючи зі
                   стінками металічних апаратів, трубопроводів, резервуарів тощо, окисняють

                   (кородують) їх, наприклад
                                         Fe + 2CH 3COOH = Fe(CH 3COO) 2 + H 2.
                         Інтенсивність  цього  виду  корозії  металів  залежить  від  агресивності

                   речовин, температури, гідродинамічних умов їх контактування тощо.


                         18.3.2. Електрохімічна корозія

                         Електрохімічна  корозія  металів  трапляється  частіше  від  інших  видів
                   корозійного  руйнування  і  є  найнебезпечнішою.  Вона  відбувається  за

                   наявності електроліту, під дією гальванічних пар, які виникають самочинно.
                   Цей тип корозії існує в атмосфері, коли на поверхні металу конденсується
                   волога  (атмосферна  корозія);  в  ґрунтах  (ґрунтова  корозія);  у  розчинах

                   (рідинна  корозія).  Перебіг  електрохімічної  корозії  підпорядко-вується
                   законам електрохімічної кінетики.
                         Гальванічні пари можуть виникати:

                         а) за контакту двох різних металів з електролітом;
                         б) за  контакту  одного  і  того  ж  металу  з  електролітами  різної
                   концентрації;

                         в) за контакту металу, який перебуває у різному ступені механічних
                   напружень, з електролітом.
                         Розглянемо кожний із вказаних різновидів окремо.
                         Нехай деталь із заліза покрита шаром цинку (рис. 47). Припустимо, що

                   в якомусь місці поверхні цинкове покриття зруйноване, а в утворену виїмку
                   потрапить  вода,  яка  насичена  газами  атмосфери.  Відтак  утворюється
                   гальванічна  пара  цинк  –  водний  розчин  газів  –  залізо.  Цинк,  як  активний
                                                                                                             2+
                   метал, під дією полярних молекул води посилатиме в електроліт іони Zn ,
                   заряджаючи шар цинку негативно.







                                           Рисунок 47  Схема гальванічної пари

                                                                   254
   250   251   252   253   254   255   256   257   258   259   260