Page 117 - 4663

9.5. Одержання комплексних сполук

Для одержання комплексних сполук необхідно використати:
1) речовину, що містить хімічний елемент або його іон, який може бути

комплексоутворювачем;
2) речовину, яка містить іон або групу, які можуть служити лігандами.
Цю речовину необхідно брати в надлишку. Приклади.

Одержати комплексні сполуки, в яких:
3+
а) комплексоутворювачем є Fe , лігандом NH 3;
2+ 
б) комплексоутворювачем є Fe , лігандом СN .
3+
Пункт “а”. Використовуємо сполуки, які містять Fe , наприклад, FeCl 3
і ліганд NH 3, наприклад, NH 4OH.
Утворення комплексної сполуки відбувається ступенево

1) FeCl 3 + 3NH 4OH = Fe(OH) 3 + 3NH 4Cl;
2) Fe(OH) 3 + 6NH 4OH = [Fe(NH 3) 6](OH) 3 + 6H 2O;
Сумарно FeCl 3 + 9NH 4OH = [Fe(NH 3) 6](OH) 3 + 3NH 4Cl + 6H 2O.
2+
Пункт “б”. Використовуємо сполуки, які містять Fe , наприклад, FeCl 2

і ліганд СN , наприклад, КСN.
1) FeCl 2 + 2KCN = Fe(CN) 2 + 2KCl;
2) Fe(CN) 2 + 4KCN = K 4[Fe(CN) 6].
Сумарно FeCl 2 + 6KCN = K 4[Fe(CN) 6] + 2КСl.

9.6. Дисоціація і ізомерія комплексних сполук

Переважна більшість комплексних сполук є добре розчинними у воді.
Оскільки зв’язок між зовнішньою і внутрішньою сферами завжди іонний, то
вони у водних розчинах дисоціюють за місцем іонного зв’язку. Виняток

становлять нейтральні комплексні сполуки, які не мають зовнішньої сфери,
відтак не дисоціюють. Наприклад:
2+

[Zn(NH 3) 4]Cl 2 = [Zn(NH 3) 4] + 2Cl ;
3+
3

[Fe(NН 3) 6]PO 4 = [Fe(NН 3) 6] + PO ;
4
+
2
K 2[Zn(CN) 4] = 2К + [Zn(CN) 4] .
Комплексні іони здебільшого досить стійкі. Винятком із наведеного є
такі сполуки, в яких катіоном є іон s-елемента, комплексоутворювачем  іон
р-елемента, наприклад:
+
3+
2

К[Al(SO 4) 2] = К + Al + 2SO ;
4

116