Page 149 - 4637

здійснюється для того, щоб забезпечити попередню підгонку
контакту основним колесом передачі. Щоб протистояти
зношенню зубці ведучої шестерні є також зміцненими.
Більшість рухомих частин у роторі змащуються
зануренням, а інші – маслянкою. Корпус діє як відстійник, в
якому знаходиться олива, в якій працюють зубчасте колесо та
основна опора. Хоча шестерня і змащується оливою, але не
завжди з тої ж ванни, що й зубчасте колесо. Деякі виробники
забезпечують окремий резервуар для змащувальної оливи
ведучої шестірні та її внутрішнього підшипника. Зовнішній та
упорний підшипник допоміжної опори зазвичай змащуються
мастилом. Особливою перевагою в цілковитому змащенні
зануренням є те, що при використанні мастила при окремих
обертах його заповнення можуть бути упущені. Змащувальну
оливу потрібно додавати до ротора нечасто.
Корпус, крім того, що він слугує ванною для оливи,
підтримує стіл ротора за допомогою основного підшипника та
вал-шестерні. Зазвичай, це корпус, вилитий із легованої сталі,
але він може бути зварений із попередньо формованого листа
сталі. Верхня частина корпуса покрита рифленою поверхнею.
Лабіринтове ущільнення між ротором та корпусом забезпечує
непроникність змащувальної системи.
Розмір ротора визначається за діаметром отвору в столі,
крізь який проходить інструмент. Межа розміру отвору
залежить від здатності рухомих частин витримувати збільшені
навантаження, спричинене їхніми габаритами, та від верхньої
межі свердловини. Найбільші ротори мають отвір 49 ½
дюйма. Але ротор, діаметр якого 27 ½ дюйма, задовольняє всі
вимоги буріння. Використання новітніх технологій буріння
вимагає частоту обертання ротора більшу ніж 300 обертів за
хвилину.
Більшість роторів отримують привід через лебідку,
ланцюга та зірочки, від двигунів. Це спричиняє перешкоди:
ланцюг та огородження збільшують відстань півшляху

148