Page 200 - 4634

управління якістю та інші аналогічні заходи, що мають за мету створення на
підприємстві системи, що виключає невиконання планових завдань у термін і
випуск неякісної продукції. Для зниження інших внутрішніх ризиків також
розробляють адекватні заходи, головним критерієм яких є їх ефективність, тобто
співвідношення між результатом (зменшення збитків або приріст прибутку) і
витратами на їх здійснення.
Головна проблема управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності
підприємства полягає в управлінні тими ризиками, настання яких не залежить від
зусиль підприємств. Можна виділити такі групи методів, спрямованих на зменшення
можливих збитків, що викликані цими ризиками:
1) страхування, тобто використання різних видів полісів, договорів
страхування;
2) хеджування як метод використання біржових ф´ючерсних контрактів і
опціонів;
3) застосування різних форм і методів розрахунково-кредитних відносин, що
зводять до мінімуму ризик неплатежу за поставлені товари, або неотримання товарів
проти їх сплати;
4) аналіз і прогнозування кон´юнктури (попиту, пропозиції, ціни) на
зовнішньому ринку, планування і своєчасна розробка заходів з метою уникнути
можливих збитків, викликаних несприятливими кон´юнктурними змінами;
5) інші методи.

17.3 Особливості страхування у зовнішньоекономічній діяльності
підприємств

Серед методів управління ризиками у ЗЕД значна увага приділяється
страхуванню. Страхування зовнішньоекономічної діяльності підприємств — це
міжнародні економічні відносини з захисту майнових інтересів суб´єктів
господарювання протягом періоду, в якому відбуваються певні події (страхові
випадки), за рахунок майнових коштів, що формуються зі сплачених ними внесків
(страхових премій). У процесі страхування зовнішньоекономічних відносин беруть
участь два суб´єкти: страхувальник та страховик.
Страховик — юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, яка має
державний дозвіл (ліцензію) на проведення операцій страхування. Страхувальник —
юридична чи фізична особа, яка має страховий інтерес і вступає у взаємини зі
страховиком на підставі чинного законодавства або двосторонньої угоди про
страхування. Страховик має право створювати і витрачати кошти страхового фонду.
Страховиками можуть виступати державні страхові організації, акціонерні страхові
товариства, товариства взаємного страхування і перестрахування.
Для засвідчення укладеної угоди страховик надає страхувальнику страхове
свідоцтво (поліс), в якому вказуються правила страхування, перелік страхових
ризиків, розмір страхової суми і страхової премії (внеску), порядок зміни і
припинення дії договору, інші умови, що регулюють відносини сторін. Страхування
зовнішньоекономічної діяльності означає страхування ризиків, які виникли в ході її
здійснення, і є комплексом різновидів страхування, що забезпечують захист

200