Page 170 - 4634

Витрати, які пов’язані із виробництвом за кордоном, або з продажем продукції
на зовнішніх ринках: за малого обсягу виробництва дешевше використовувати
послуги сторонніх організацій, що займаються міжнародним бізнесом. При
зростанні обсягів міжнародних операцій ЗЕД доцільно вести самостійно.
Складність продукції: чим складніша технологія виробництва продукції, тим
ймовірніше, що підприємство створить своє відділення у іншій країні.
Досвід: на початкових етапах виходу підприємства на зовнішні ринки доцільно
виконувати міжнародні операції з участю зовнішніх організацій. Із збільшенням
досвіду міжнародні операції доцільно здійснювати самостійно.
Контроль за гнучкістю бізнесу, прибутковістю і поведінкою у конкурентному
середовищі.
До зовнішніх факторів, що впливають на вибір організаційних структур, можна
віднести: конкуренцію; рівень економічної свободи; присутність у країні, де
здійснюється ЗЕД; ризики.
Врахування зазначених факторів визначає тип організаційної побудови
відповідного структурного підрозділу. Зокрема, для підприємств, що здійснюють
вихід на зовнішні ринки через власні структурні підрозділи найбільш ефективною є
функціональна структура.
Функціональна структура ЗЕД підприємства складається з таких елементів:
1 Виробничо-господарські функції, які охоплюють: вибір експортної стратегії;
виробництво експортної продукції; виробничі зв'язки з внутрішніми партерами;
2 Організаційно-економічні функції, які охоплюють: вибір форм та методів
роботи на зовнішньому ринку та процес виходу на зовнішній ринок
(зовнішньоторговельна діяльність, виробнича кооперація, міжнародна інвестиційна
діяльність); планування зовнішньоторговельних операцій; організація реклами;
3 Комерційні функції, які охоплюють: зовнішньоторговельні операції (експорт,
імпорт); допоміжні операції (транспортні, страхові, валютні та фінансово-кредитні).
Разом з тим, якщо підприємство працює у різних країнах світу, з різними
товарами і різними групами споживачів, то відповідними структурами управління,
що враховують зазначені особливості є дивізійні структури (продуктові, споживчі,
територіальні).
Якщо підприємство працює на зовнішніх ринках з продукцією чи надає
послуги, попит на які швидко змінюється, то такі особливості визначають
необхідність застосування адаптивних структур управління, зокрема матричних,
проектних, програмно-цільових, координаційних.
У процесі здійснення ЗЕД можуть виникати великі господарські комплекси, що
здійснюють діяльність у різних географічних частиках світу і задіяні у різних
галузях господарської діяльності (наприклад, ТНК). У такому випадку
характерними організаційними структурами управління є конгломеративні.
Оргструктура ЗЕД може змінюватись у випадку її реорганізації. При цьому, всі
права та обов’язки підприємства не погашають перед кредиторами і бюджетом, а
передають іншій особі (особам).
Видами реорганізації оргструктур ЗЕД підприємства є:

170