Page 97 - 4626

компонент низькооктанових бензинів або як сировина установок каталітичного
риформінгу і гідроочищення;
- легкий газойль за своїм складом відповідає дизельному паливу. Його
цетанове число 40-45; використовується як компонент дизельних і газотурбінних
палив або як сировина установок гідроочищення і депарафінізації з метою
зниження вмісту сірчаних сполук та температури застигання;
- важкий газойль, в якого температура застигання 10-15 °С,
використовується як компонент котельного палива або як сировина установок
гідроочищення і каталітичного крекінгу.

11.4 Технологічна схема установки сповільненого коксування і її опис

Попередньо підігріта в теплообмінниках сировина до температури 170-
190 °С подається насосом Н-1 спочатку в конвективну, а потім в радіантні камери
трубчастої печі П-1 (рис. 11.1). Тут сировина підігрівається до температури
350 °С. Із печі П-1 сировина надходить в нижню частину колони К-1 на верхню
каскадну тарілку. Під нижню каскадну тарілку колони подаються газоподібні
продукти коксування із одного з працюючих реакторів Р-1 або Р-2. Їхня
температура становить 450 °С. Оскільки температура парів є вищою за
температуру сировини, то частина газоподібних продуктів конденсується і
переходить у сировину. Сировина разом з конденсатом утворюють вторинну
сировину. Вона виводиться знизу колони К-1 і насосом Н-2 прокачується двома
паралельними потоками через змійовики радіантних камер печі П-1. Для
зменшення коксоутворення в трубних змійовиках і збільшення швидкості
сировини в трубні змійовики подається водяна пара з температурою 400-450 °С.
Вторинна сировина в печі підігрівається до температури 480-510 °С. Підігріта в
печі сировина надходить в нижню частину одного із реакторів. Завдяки
акумульованому сировиною теплу в реакторі проходить розщеплення
високомолекулярних сполук і утворення газоподібних продуктів, починаючи від
вуглеводневого газу і закінчуючи важким газойлем.
Внаслідок довготривалого перебування сировини в реакторі і температури
утворюється твердий продукт – кокс. Газоподібні продукти виводяться зверху
реактора Р-1 або Р-2 і направляються в нижню частину колони К-1. Колона К-1
складається з двох частин: верхня частина служить для розділення продуктів
коксування на окремі компоненти і в ній розміщені ковпачкові тарілки; нижня
частина колони К-1 служить для одержання вторинної сировини і в ній розміщені
каскадні тарілки. Продукти коксування підіймаються у верхню частину колони
К-1, де розділяються на газобензинову суміш, легкий і важкий газойлі. Верхнім
продуктом колони К-1 є газобензинова суміш, яка частково конденсується і
охолоджується в холодильнику-конденсаторі ХК-1, та розділяється в сепараторі
С-1. Вуглеводневий газ С 1-С 4 направляється для розділення на ГФУ. Бензин
частково повертається як гостре зрошення на першу тарілку колони К-1, а решта
надходить на стабілізацію. Як бокові фракції в колоні К-1 відбирають легкий і
важкий газойлі. Для відпарювання легких фракцій вони надходять в додаткову
колону К-2. Після відпрацювання легких фракцій та охолодження вони
виводяться з установки.

97