Page 101 - 4620

г) конкурентоспроможність у багатьох сферах діяльності;
д) усі відповіді неправильні.
18. Основна конкурентна перевага підприємств, що реалізують патієнтну
(нішову) стратегію:
а) виробництво дешевої високоякісної продукції;
б) кваліфікована робоча сила;
в) досвід дрібносерійного виробництва;
г) задоволення обмеженого попиту вузького сегменту ринку через
виробництво високоякісної продукції;
д) усі відповіді неправильні.
19. Конкурентні переваги підприємств, що реалізують комутантні
(пристосовницькі) стратегії, полягають у:
а) наявності особливої компетенції;
б) високій гнучкості та мобільності;
в) присутності на будь-якому ринку;
г) наявність заділу для майбутньої діяльності;
д) усі відповіді неправильні.
20. Виробнича субстратегія – це:
а) функціональна стратегія, яка передбачає проектування графіка технологічного
процесу;
б) функціональна стратегія створення, підтримування і розвитку виробничого
потенціалу, здатного випускати конкурентоспроможну продукцію і бути гнучким до
зміни ринкового попиту;
в) функціональна стратегія, яка передбачає закріплення всього асортименту
продукції за виробничими підрозділами підприємства і встановлення інвестиційних
пріоритетів;
г) функціональна стратегія, сутність якої полягає у забезпеченні високого
організаційного рівня виробництва;
д) усі відповіді неправильні.
21. Суть виробничої субстратегії повного задоволення попиту полягає в тому,
що:
а) підприємство виробляє продукцію в кількості, яка відповідає максимально
можливим показникам його виробничих потужностей;
б) підприємство виробляє і нагромаджує продукцію на складах для задоволення
реальних потреб ринку;
в) підприємство виробляє стільки продукції, скільки потребує ринок, не
нагромаджуючи запаси останніх на складах;
г) підприємство виробляє продукцію в кількості, продиктованій реально
існуючим мінімальним попитом;
д) усі відповіді неправильні.
22. Рекламні кампанії трактуються як:
а) маркетингові стратегії;
б) функціональні стратегії;
в) операційні стратегії;
г) загальні стратегії;
д) усі відповіді неправильні.
23. Сукупність альтернативних стратегій формується з метою:
а) аналізу і вибору найкращої стратегічної альтернативи для її наступної
реалізації;
б) порівняльного аналізу і критики авторів найгірших альтернатив;
в) аналізу об’єктивних обмежень, з якими зустрічалось підприємство в процесі
реалізації попередньої стратегії;
г) всебічного дослідження економічного потенціалу підприємства;
д) усі відповіді неправильні.
24. Ключові критерії за якими слід обирати найкращу стратегічну
альтернативу це:
а) стан галузі, позиція підприємства в галузі, цілі підприємства, фактор часу;
б) фінансові ресурси підприємства, існуючі зобов’язання підприємства, ступінь
залежності від зовнішнього середовища;

99