Page 9 - 4618

об’єму або по робочих поверхнях, спеціальні сталі, чавуни,
спечені матеріали, гуму, пластмаси та інші.
З метою забезпечення тривалої роботи підшипників
ковзання, які експлуатуються при високих швидкостях
ковзання та високих питомих навантаженнях, були розроблені
сплави, які називали антифрикційними, тобто такими, що
володіють низьким коефіцієнтом тертя (при роботі у парі із
стальним валом). У подальшому антифрикційними
матеріалами стали називати будь-який підшипниковий
матеріал як металевий, так і не металевий, твердість якого є
менша від твердості сполученої деталі.
Поняття антифрикційність включає комплекс
властивостей, який повинен задовольняти підшипниковий
матеріал: достатня статична і динамічна міцність за
підвищених температур; здатність утворювати міцний
граничний шар мастильного матеріалу і швидко відновлювати
його у місцях, де він зруйнований; низький коефіцієнт тертя
при граничному змащуванні; відсутність заїдання на валу у
випадку переривання у подачі мастильного матеріалу; висока
теплопровідність, теплоємкість, прироблюваність; висока
зносостійкість сполучення; недефіцитність матеріалу та
висока технологічність.
Такі вимоги є достатньо суперечливими і їх повністю
практично не задовольняє жоден із відомих сучасних
підшипникових матеріалів. Так, міцність олов’яних бабітів
різко знижується із підвищенням температури, що обмежує їх
застосування за тяжких умов роботи; прироблюваність ряду
антифрикційних бронз незадовільна; неметалеві
антифрикційні матеріали мають низьку теплопровідність.
Кожен із підшипникових матеріалів володіє антифрикційними
властивостями за певних режимів тертя. Важливо, що
антифрикційністю повинно володіти поєднання трьох
матеріалів: матеріали пари тертя у поєднанні із
використовуваним мастильним матеріалом. Зносостійкість є

8