Page 16 - 4601

утворення у прикінцевому варіанті «документаційного забезпечення
управління».

Початково термін «документаційне забезпечення» означав:
1) документування будь-якої діяльності державних органів у будь-якій

формі;
2) контроль за якістю і кількістю утворюваних документів;

3) спрощення процесів підготовки, зберігання і користування

документами;

4) забезпечення зберігання і передачі на знищення чи постійне

зберігання документів;

5) забезпечення функціонування технічних засобів, пов’язаних зі

створенням, обробкою і зберіганням документів [1].

Як зазначає В. Бездрабко, за змістом документаційне забезпечення було

дуже близьким до зарубіжного керування документаційними процесами

(records management), що свідчить про дійсні намагання знайти еквівалент

діловодству не тільки на рівні форми, але й семантичного наповнення. Час

продемонстрував успішне входження цього терміну в словник наукової

лексики, а ГОСТ Р 51141–98 «Делопроизводство и архивное дело. Термины и

определения» закріпив синонімічність термінів «делопроизводство» і

«документационное обеспечение управления», урівнявши їх у значенні і

використанні.

У 1980-х рр. документознавці порушили питання про керування

документацією. Воно постало з усвідомлення необхідності управління

документаційними процесами так само, як і будь-якими іншими

матеріальними ресурсами суспільства. Одне із перших визначень управління

документацією у вітчизняній науці належить доктору історичних наук

А. М. Соковій. Дослідниця витлумачила його як складно структурований

процес, що полягає в «організації точного і повного документування

діяльності підприємств, створення відповідних форм документів;

впровадженні механізму контролю за обсягом і якістю створюваних

15