Page 198 - 4585

підприємств і продуктів, які виникають на основі результатів
інтелектуальної власності університетів [Llano, J. A., (2006).
The university environment and academic entrepreneurship: a
behavioral model for measuring environment success. Howe
School of Technology Management].
Є й інші дослідники, які розглядають університетську
підприємницьку діяльність як таку, що охоплює всі види під-
приємницької діяльності університету, не обмежуючись
тільки ліцензуванням, створенням нових фірм в університеті,
трансфером технологій, центрами розвитку, науково-техно-
логічними парками, передачею патентів і регіональним
розвитком [Rothaermel, F. T., Agung, S. D. & Jiang, L. (2006).
University entrepreneurship: a taxonomy of the literature, in
S. Siegel., M].
Підприємницький університет пов'язує економічний роз-
виток як нову університетську функцію на рівні з освітою та
навчанням. Це називається “капіталізація знань”, яка несе
нову основну місію університету, і зміцнює зв'язок між
університетом і користувачами знань, а також зумовлює
економічну ефективність роботи університетів.
Здебільшого, трансфер технологій передбачає передачу
ідеї, методу або дослідницьких результатів у середовище, в
якому можуть створюватися продукти, послуги або процеси з
використанням будь-якого методу. Трансфер технологій – це
офіційне передавання нових відкриттів та інновацій, одер-
жаних як результат наукових досліджень, які некомерційні
науково-дослідні інститути та університети проводять у спів-
праці з комерційними структурами для одержання переваг.
Багато інших дослідників також наводять свої визначення
комерціалізації: Урабі [Urabe, K. (1988). Innovation and the
Japanese Management System. In: Urabe, K. Child, J.& Kagono, T.
(Eds.) Innovation and Management, International Comparisons,
De Gruyter & Co: Berlin, 3-25] визначає комерціалізацію як
виробництво нової ідеї та її реалізації у нових продуктах,
197