Page 196 - 4585

ціалізації університетських досліджень. Перший із них – це
напрямок “трансфер технологій” [Siegel, D. S., Waldman, D. A.,
Atwater, L.E., & Link, A. N. (2003). Commercial knowledge
transfers from universities to firms: improving the effectiveness of
university–industry collaboration. Journal of High Technology
Management Research, 14, 111–133]. Цей напрям полягав у
тому, що комерціалізацію університетських досліджень необ-
хідно розглядати як процес передачі технологій з університету
до промисловості. З метою підвищення комерціалізації
університетських досліджень, університет повинен
зосередитися на бар'єрах щодо процесу трансферу технологій
та на конфлікті інтересів між зацікавленими сторонами
шляхом створення мотиваційних розходжень.
Другий напрямок досліджень пов'язаний із “інституцій-
ними та організаційними ресурсами” [Di Gregorio, D. & Shane, S.
(2003). Why Do Some Universities Generate More Start-ups than
Others? Research Policy, 32, 209–227]. Виникнувши на початку
двадцять першого століття цей напрям стверджує, що
наявність бажаних інституційних та організаційних ресурсів,
таких як допоміжні комерційні підструктури, організаційні
стимули, потужна дослідницька база та доступ до венчурного
капіталу відіграють важливу роль у покращенні комерційної
діяльності університетських досліджень .
Більшість визначень університетської підприємницької
діяльності зосереджені на комерціалізації знань, накопичених
університетами та деякими дослідниками [Toole, A. A., &
Czarnitzki, D. (2007). Biomedical academic entrepreneurship
through the SBIR program. Journal of Economic Behavior &
Organization, 63, 716-738], і вважаються взаємозамінними.
Науковцями було запропоновано багато визначень, кожне з
яких базувалося на різних аспектах цього явища. Вивчаючи
поняття університетської підприємницької діяльності деякі
дослідники стверджують, що вона включає в себе всі види
комерційної діяльності за межами визначених напрямів діяль-
195