Page 194 - 4585

У зв’язку з цим підприємницький університет відіграє важ-
ливу роль як виробничої, так і розподілювальної організації
[Guerrero, M. & Urbano, D. (2010). The development of an
entrepreneurial university. The Journal of Technology Transfer,
doi: 10.1007/s10961-010-9171-x]. Приватні та державні сектори
знаходяться в пошуку вироблених університетами знань з
метою вирішення своїх проблем і труднощів. Очевидно, це і є
результатом другої революції місії університетів, що перед-
бачає комерційну діяльність і виходить за рамки їх наукового
та освітнього напрямків [Salamzadeh, A., Salamzadeh, Y., &
Daraei, M. (2011), Toward a Systematic Framework for an
Entrepreneurial University: A Study in Iranian Context with an
IPOO Model. Global Business and Management Research, 3(1),
30-37].
Незважаючи на те, що університети і працівники інсти-
тутів не розглядають дослідження як можливість викорис-
тання ринкових можливостей, вони прийшли до розуміння
того, що необхідно залучати всю можливу фінансову
підтримку приватного сектору і, відповідно, адаптуватися до
таких умов, оскільки фінансування з боку державного сектору
зменшується, особливо щодо напрямків проведення наукових
досліджень. Характерною ознакою цього процесу стало
створення центрів трансферу технологій при університетах.
Трансфер технологій, розроблених університетами та ін-
шими державними дослідницькими установами, був конкрет-
ною метою, яка виносилася на обговорення політиками і
громадськістю. Поштовхом для цього стали два чинники,
один з яких зумовлював необхідність потреби приватного
сектору мати доступ до результатів діяльності державних
дослідницьких установ, інший полягав у обмеженні бюджет-
них асигнувань, що спонукало політиків створити умови для
підтримки комерціалізації університетських технологій.
Важливим поштовхом цього процесу став акт Моррілі,
опублікований у США в кінці 1980 рр., і відповідно до якого
193