Page 192 - 4585

діяльністю і хронічного недофінансування галузі, більшість
наукових досліджень завершуються на одержанні патентів,
наукових публікаціях та наукових звітах. З іншого боку
переважаюча більшість компаній наукомістких галузей
(машинобудування, нафтогазовий комплекс, хімія та
нафтохімія тощо) перебували у власності або держави, або
фінансово-промислових груп – ці категорії власників не
зацікавленні у розвитку бізнесу за рахунок інновацій.
Комерціалізація університетських досліджень та іннова-
цій є невід’ємною частиною наукомістких організацій. Цей
процес пов'язаний із певними ризиками та невизначеністю, а
керівники завжди зацікавлені у розробленні нового інновацій-
ного продукту для підтримання своєї конкурентоздатності
серед подібних організацій [Lumpkin, G.T., & Dess, G. (1996).
Clarifying the Entrepreneurial orientation Construct and Linking It
to Performance. Academy of Management Review, 21(1), 135–
172]. Більше того, комерціалізація університетських дослі-
джень та інновацій цілком залежить від прямих інвестицій
компаній [Hitt, M.A., Hosskisson, R.E., Johnson, R.A., & Moesel,
D.D. (1996). The Market for Corporate Control and Firm
Innovation. Academy of Management Journal, 39(5), 1084–1119].
Хоч урядовці намагаються зменшити кількість перешкод
на шляху комерціалізації інновацій за допомогою створення
інкубаторів, технопарків тощо, все ще залишається низка
загроз перед процесами комерціалізації (див. рис. 7.2).
Інкубатори – це спільні адміністративні центри, покликані
допомогти новоствореним компаніям і стартапам вирішити їх
певні проблеми [Hackett, S. M., & Dilts, D. M. (2008). Inside the
black box of business incubation: Study B-scale assessment, model
refinement, and incubation outcomes. The Journal of Technology
Transfer, 33(5), 439-471. doi:10.1007/s10961-007-9056-9]. У
свою чергу, технопарки та університетські дослідні парки
забезпечують дослідницьку основу для таких компаній та
сприяють комерціалізації результатів їх досліджень та
191