Page 19 - 4585
P. 19

1)  Філософську  або  фундаментальну  -  систему  діалек-
           тичних  методів,  які  є  найзагальнішими  та  діють  на  всьому
           полі   наукового     пізнання,    конкретизуючись      і   через
           загальнонаукову, і через часткову методологію.
                2)  Загальнонаукову,  яку  використовують  у  переважній
           більшості наук і яка базується на загальнонаукових принципах
           дослідження:      історичному,      логічному,     системному,
           моделювання тощо. Сучасні дослідники в наукових розробках
           віддають  перевагу  системно-діяльнісному  підходу,  тобто
           дослідженню  комплексної  взаємодії  суттєвих  компонентів:
           потреба  суб´єкт  об´єкт  процеси  умови  результат.
           Це  забезпечує  цілісність,  комплексність,  структурність,
           взаємозв’язок із зовнішнім середовищем, цілеспрямованість і
           самоорганізацію  дослідження,  створює  умови  комплексного
           вивчення будь-якої сфери людської діяльності.
                3)  Частково-наукову  -  сукупність  специфічних  методів
           кожної конкретної науки, які є базою для вирішення дослід-
           ницької проблеми.
                Філософська, або фундаментальна методологія є вищим
           рівнем  методології  науки,  що  визначає  загальну  стратегію
           принципів  пізнання  особливостей  явищ,  процесів,  сфер
           діяльності.  Філософська  методологія  виконує  дві  функції.
           По-перше,  вона  виявляє  сутність  наукової  діяльності  та  її
           взаємозв’язки  з  іншими  сферами  діяльності,  тобто  розглядає
           науку  відносно  практики,  суспільства,  культури  людини.
           По-друге,  методологія  вирішує  завдання  вдосконалення,
           оптимізації наукової діяльності, спирається на розроблені нею
           світоглядні й загальнометодологічні орієнтири і постулати.
                Усі  досягнення  минулого  були  опрацьовані  у  вигляді
           діалектичного  методу  пізнання  реальної  дійсності,  в  основу
           якого  було  покладено  зв’язок  теорії  і  практики,  принципи
           пізнавальності  реального  світу,  взаємодії  зовнішнього  і
           внутрішнього, об’єктивного і суб’єктивного.


                                          18
   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24