Page 10 - 4582
P. 10

Наближено зварюваність сталей перлітного класу можна оцінити за еквівалентом
           вуглецю, який визначають за формулою
                                                 M     N    C   M   V  W
                                                   C   C   n    i    r  o  ,                                    (3.1)
                                         e
                                                 20   15           10
                 де символ кожного елемента означає його процентний вміст сталі.

                 Таблиця 3.1 – Зварюваність сталей перлітного класу


                 Еквівалент вуглецю
                         С , %              Група зварюваності           Характеристика зварюваності
                           е
                       До 0,27                        1            Добра
                      0,28...0,39                    2             Задовільна (заготовки потребують
                                                                   попереднього підігріву до 100...150 °С)
                      0,40...0,50                    3             Задовільна (підігрів до 200...300 °С)
                      0,51...0,66                    4             Обмежена (підігрів до 400…500 °С)
                      Понад 0,66                     5             Незадовільна (погана)

                 Добру  зварюваність  мають  нержавіючі  сталі  аустенітного  класу  (наприклад,
           12Х18Н9Т),  задовільну  –  феритного  класу,  незадовільну  –  мартенситного  класу
           [21], с. 48...54, [20], с. 159.
                 Геометричну (стосовно складності конфігурації) і якісну (стосовно складності
           забезпечення  якості  виливка  –  міцності,  шорсткості,  щільності  тощо)  оцінюють
           шляхом  віднесення  виливки до однієї з п'яти груп  ([20], с. 43...45). Технологічну
           складність  виливок  оцінюють  з  урахуванням  маси  (за  коефіцієнтом  габаритного
           об’єму)  й  товщини  стінок,  а  також  складності  конфігурації.  За  технологічною
           складністю виливки поділяють теж на п’ять груп (прейскурант № 25-01, [20], с. 45,
           46). Крім того, під час аналізу технологічності виливок перевіряють конструкцію їх
           окремих елементів на відповідність вимогам процесу лиття. Зокрема, конфігурація
           виливки повинна забезпечувати її безперешкодне вилучення з форми, а стержнів –
           зі  стержневих  ящиків.  Для  цього  передбачають  формувальні  (ливарні)  нахили  і
           радіуси заокруглень ([20], с.73...81). Ливникова форма повинна мати один плоский
           роз’єм,  всі  впадини,  виїмки,  ребра  та  інші  елементи  повинні  мати  напрям,
           перпендикулярний до площини роз’єму.
                 При литті в піщані форми мінімальна товщина стінок, мм
                                                          L      
                                                                             4 ,                                                  (3.2)
                                                    min
                                                          200    
                 де  L  – найбільший габаритний розмір заготовки.

                 При литті в металеві форми (кокілі):
                 -  для силуміну           3 мм;
                                       min
                 -  для сталі         8 ... 10  мм;
                                  min
                 -  для чавуну (без відбілювання)             15 мм.
                                                           min
                 При  литті  за  виплавленими  моделями                 1 ... 2  мм,  а  мінімальний  діаметр
                                                                    min
            литого отвору – 2 мм.
                 Технологічну складність кованок характеризують:
                 - коефіцієнтом її складності
                                                             G
                                                                            C   K  ,                                                      (3.3)
                                                             G
                                                               Ф
                 де G  – маса (об’єм) кованки;
                      K
   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15